Восхвалімо разом з Давидом Матір Божу; почтімо світлість празника; звеличмо Діву похвалами дівицтва; принесімо Цариці роду нашого, як многоцінні дари і приємні пахощі, провіщання пророків; проголосімо Їй привітання Гавриїла; скажімо Матері радости: Радуйся, благодатна! Радуйся, осяяна, через Яку прогнано пітьму і введено світло! Радуйся, благодатна, через Яку знесений закон і засіяла благодать! Радуйся, правдиво благодатна, Господь з Тобою. Радуйся, одна, Яка прийняла у своє лоно благословення – Господа, щоб звільнити праматір від першої клятви! Радуйся, скарбнице дівицтва, що прийняла Бога, з якої і нетлінне різдво вийшло, і багатство дівицтва залишилось непорушеним. Радуйся, Матір, в чистоті перебуваюча, і Діва, грудьми годуюча!
Радуйся, діядемо краси, Царице роду нашого, Божественне святилище Христа, який тільки один у небеснім святилищі священнодіяв, за чином Мелхиседека (див. Євр. 5, 6.10; 6, 20; 7, 11.17.21)! Радуйся, жезле Аарона, корене Єссея, скиптре Давида, царська одежо, вінче благодатей, неписаний образе дівицтва, платівко святости (див. Вих. 28, 36; 29, 6)! Радуйся, меже закону і благодаті, запечатання Старого і Нового Завітів, найясніше сповнення всякого пророцтва, акростих Богонатхненної істини Священних Писань, піднесена і найчистіша книго Бога і Слова (див. Іс. 8, 1), в якій без слів і букв щоденно прочитуємо самого автора – Бога і Слово! Радуйся, початку нашого оновлення і предмете Божественних нам обітниць та пророцтв, провіщене святилище Божественної слави, очікування спасення народів (див. Бут. 49, 10)! Радуйся, правдива ліствице Якова, горо димляча, ковчеже святости, покритий з усіх боків золотом (див. Євр. 9, 4) – сяючий Духом, золоте відерце, що носить небесну манну – Христа – і нетлінний корм усього світу! Радуйся, через Яку слово: …в болях будеш народжувати дітей (Бут. 3, 16), – втративши вже силу, перемінено на: будеш родити в радості! Благословенна Ти між жінками, через яку свідомо голосять віруючі народи: Благословенний той, що приходить в ім’я Господнє!.. Господь є Бог, і Він осяяв нас (Пс. 118(117), 26-27)! Благословенна Ти між жінками, таїнственна і Богонасаджена лозо, Богооброблена ниво, яка носила у своїй утробі несіяний, та народжений колос нашого життя! Благословенна Ти між жінками, новий Шіло, в якому спочив мисленний ковчег воплочення Бога і Слова, й водночас уся повнота Божества замешкала тілесно (див. Кол. 2, 9)! Благословенна Ти між жінками, істинно Божественний давир, в якому Богоносні тайноводителі святої Церкви, маючи Божественні об’явлення, провістили будучність! Благословенна Ти між жінками, що перевищує законну скинію Старого Завіту, з якої великий Бацалел (див. Вих, 31, 2) – Христос Бог благодаттю, нерукотворно, під проводом Духа, заснував собі храм, живу свою плоть.
Радуйся, благодатна! Радуйся, прославлена! Радуйся, жертво всемірного спасення, що приносить радість! Радуйся, нерукотворна і Богооснована скиніє, в яку один раз при кінці віків Старого Завіту ввійшов єдиний Бог і перший Архиєрей, таїнственно священнодіючий в Тобі службу за всіх! Ти – друга завіса перед Святая Святих (див. Євр. 9, 3), за якою – очищення світу і пречесне знаменування херувимів, бо Ти, що носиш в утробі самого Господа святилище, вкрила нутро утроби завісою! – семисвічнику і семисвітильнику семи дарів, освічений семи «світичами» Духа (див. Зах. 4, 2)! – невгасиме джерело світла все просвічуючого, на яку таїнственно спливав єлей помазання! Радуйся, жертовнику, на якому таїнственно приноситься жива жертва всепалення – Агнець, Христос! – Боготаїнственна трапезо перевищуючого ум священнодійства, на якій небесний хліб Христос, премирний Агнець, приніс себе у благовонну й живу жертву, животворящу тих, хто причащається! – жертовнику всієї таїнственної служби, на якому Бог плоттю вмирає і освячує все, і, таїнственно перебуваючи з людьми, вселяється в них, зноситься з ними, дозволяє торкати себе рукам грішників, підносити до земних уст і вливати у порох нашого тіла, змішуючись, але не щезаючи!
О невимовне пониження! О доброто, яка явилася в тому, що Бог дарував нам це, вище понад закони природні і дані, через однойменну і споріднену нам Жінку, через Жінку, Якої не тільки краса душі піднеслася до тої безмежної висоти, що сам Христос краса незбагненна – захотів Її красу і вибрав собі від Неї друге й безвітцівське різдво: але й будова тіла була така красива і така чиста, що вмістила у собі безтілесну і невмістиму велич пресуществленого єства в особі однієї з трьох Його іпостасей! Ось хто Богородиця Марія – спільне прибіжите всіх християн: перше відвернення прародичів від першого упадку; повернення страждаючого нашого роду до нестраждання; таїнственне, давно об’явлене і повне значення видіння Мойсеєве при кущі (див. Вих. 3, 3); руно Гедеонове, яке, без страху побачивши символічно зрошеним краплями небесної роси, він прийняв те, що сталось, за чудо, і дощ – за знамення, і підтвердив це приношенням жертви (див. Суд. 6, 18-21); Боготкана порфира Давидова, що принесла воплоченому Богу плоть Давидову, яку Він прийняв як порфиру; херувимський престол, превеликий, вогненний і високий, на якому возсідає Цар Господь Саваот (див. Іс. 6, 1); надвірок небесного святилища, перед яким серафими одними крилами вкривають свої лиця, другими ноги, а іншими літають, голосно взиваючи відому страшну пісню, тому що не можуть знести вигляду неприступної слави; ворота небесні, через які пройшов лиш Владика небес, не давши пройти нікому ні після себе, ні перед собою (див. Єз. 44, 2). Веселись Нею, небо! Вона, подібно до тебе, вільно вмістила невмістимого в тобі Господа. Ликуй Нею, земле! Її виношування в утробі, вчинивши тебе небесною, зробило земних небесними. Плещи руками, море, чуду Діви! Христос, зволивши народитися з Неї тілом, освятив плинну сутність вод, хрестившись у водах. Все сотворіння радуйся, ликуй і заплещи руками! Нині народилась нам Діва, з Якої спасення, і через Яку повне відкуплення Христос Ісус, Бог і Слово, хто єсть і хто був і хто приходить (Од. 1, 8).
Джерело: Празники церковного року, о. Діонисій Дорожинський, Видавництво «Свічадо», Львів 2013.
