24. Ісус з’являється апостолам 36-49;
36. Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: «Мир вам!» 37. Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. 38. Та він сказав їм: «Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? 39. Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю». 40. Сказавши це, він показав їм руки й ноги. 41. А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: «Чи маєте ви тут що їсти?» 42. Вони подали йому кусень печеної риби. 43. Він узяв його й спожив перед ними. 44. Потім Ісус до них промовив: «Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах». 45. Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, 46. і до них мовив: «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, 47. і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. 48. Ви — свідки того (всього). 49. Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти».
КОМЕНТАР
ЦЕ Ж Я САМ. ДОТОРКНІТЬСЯ ДО МЕНЕ
ТА ЗБАГНІТЬ
24,36– 49
Воскреслий Господь пояснює нам страсті, які сповняють всяку обітницю Божу, і дарує нам свого Духа: тепер і ми можемо нарешті робити і казати те, що робив і казав він.
Цей уривок Луки має на меті обґрунтувати достовірність свідоцтва Одинадцятьох щодо реальності Ісусового воскресіння. Діяння апостолів подадуть опис того, як це свідоцтво розгортатиметься у фактах.
в. 36 сам Ісус став посеред них і до них каже:
– Мир вам! (пор. Йо 20,19.21.26). Мир — це найвищий месіанський дар (Іс 9,5– 6; 11,6нн; 52,7; 57,19; пор. Еф 2,14– 17). Лука часто підкреслює цю тему (Лк 1,79; 2,14.29; 7,50; 8,48; 10,5– 6; 19,38.42; Ді 10,36).
Пор. тут далі «Напрямки для роздумів».
в. 37 Вони ж, налякані та повні страху (Лк 24,5),
– думали, що духа бачать (в. 39; Лк 24,11.23).
в. 38 Чого стривожились? Стривоженість і страх завжди супроводжують з’явлення (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 1,12).
– Чого ті сумніви постають у серцях ваших? (пор. в. 41). Невірство, яке завжди присутнє (Лк 9,45; 18,34), розвіється даром віри, через синівське розуміння Писання, що його забезпечує сила обіцяного Святого Духа. Тепер же Ісус ще додає відчутний доказ (доторкніться до мене, в. 39) свого воскресіння.
в. 39 Гляньте на мої руки та на мої ноги (в. 40): це ж я сам. Це реальна людина.
– Доторкніться до мене та збагніть (= уважно дослідіть. Фізично торкнутися означає справді пересвідчитися в реальності), що дух (в. 37) тіла й костей не має (пор. 1 Йо 1,1).
в. 40 Сказавши це, він показав їм руки й ноги (в. 39). Показати руки й ноги означає довести фізичну реальність з’явлення (тіла й костей, в. 39).
У Йо 20,20.25.27 (в епізоді про невірство Томи, який пропускає Лука) Ісус «показав їм руки й бік», щоб дати їм побачити і торкнутися «місця, де були цвяхи» (Йо 20,25б). Лука ж не подає жодної згадки про цвяхи, як і раніше він не казав, що Ісуса було прибито до хреста.
в. 41 А як вони з радощів (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,10) не йняли йому ще віри й чудувались. Вони настільки здивовані, що не здатні прийняти реальності фактів. Ще раз Лука намагається виправдати невірство Одинадцятьох.
– Чи маєте ви тут що їсти? Пор. Йо 21,5нн.
в. 42 Вони подали йому кусень печеної риби. Деякі рукописи додають: «і медовий стільник» (пор. Пс 119,103), вислів, ймовірно, запозичений з давніх обрядів хрещення.
в. 43 Він узяв його й спожив перед ними (пор. Йо 21,13; Ді 10,41). Лука наполягає, маючи на думці особливо грецьких читачів, на фізичній реальності тіла Воскреслого.
Можна б навіть сказати, що можливість його торкнутися (вв. 39– 40) не була достатнім доказом. Тепер Ісус їсть у їхній присутності, перед ними. Він живий, він «Живий»!
в. 44 Потім Ісус до них промовив… Все це немовби відбувається в той самий день, в день воскресіння; але спосіб викладу є більше богословський, ніж хронологічний.
Натомість в Ді 1,3: «Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день [це інтервал часу між воскресінням і вознесінням] їм і розповідаючи про Боже Царство».
– Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам. Він заохочує їх пригадати (пор. Лк 24,6б).
– Треба, щоб сповнилось (пор. в. 46) усе написане про мене (Лк 18,31) в законі Мойсея, в пророків та у псалмах (Лк 16,29.31; 24,27). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,43.
в. 45 Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання.
У Лк 24,31– 32: «Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали»… «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він… вияснював нам Писання?».
Але тепер Ісус робить більше. Він, будучи екзегетом (тлумачем) найвищою мірою, «відкриває їм розум, щоб вони розуміли Писання»: дарує їм «розуміння Писання».
в. 46 Так написано, що… Вірші, які викладені далі (вв. 46– 48), містять в собі всі великі теми апостольського проповідування, які згодом Лука розвиватиме в книзі Діянь.
– … треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих. Ісус пригадує біблійну «необхідність» свого шляху страстей, смерті й воскресіння крізь призму біблійних текстів, особливо псалмів (пор. в. 44). Це сповнення задуму спасіння, який Бог вже об’явив у Писанні.
Означення Христос вкладається в уста Ісуса лише після його воскресіння (тут і в Лк 24,26). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,20.
в. 47 і щоб у його ім’я (Лк 9,49; 10,17). У Ді 4,12: «Бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися».
– проповідувалось… усім народам (Мт 28,19а; Мр 16,15; пор. Іс 49,6; Лк 2,30– 32; 21,24). Пор. також Ді 9,15; 10,45; 11,1.18… Рм 1,15; 16,26; Гал 3,8; 2 Тм 4,17; Од 15,4.
– покаяння на відпущення гріхів (Лк 1,77; 5,32; 15,7.10; пор. Йо 20,23; Ді 2,38; 5,31; 10,43; 11,18…).
– почавши від Єрусалиму (Ді 1,8). Вихідний і кінцевий пункт для звістки спасіння; тепер він є центром розповсюдження місії апостолів «всім народам».
в. 48 Ви — свідки того (всього) (Ді 1,8б.22; 2,32; 3,15; 4,33…
1 Пт 5,1).
Ті, які були «наочними свідками» (Лк 1,2), тепер вже дозріли до того, щоб бути слугами Слова і свідчити про нього власним життям.
в. 49 Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Це передвіщення П’ятидесятниці (Ді 2,33; про. Гал 3,14; Еф 1,13).
– Сидіть у місті (Ді 1,4), аж поки не одягнетеся силою з висоти (Ді 1,8). Дар Святого Духа, сила з висоти, якою одягнуться учні, є ключем до всіх подій, через які сповняється Писання.
ПСАЛОМ 147-148
147. (146) хвала Богові – могутньому оновителеві Ізраїля
1. Хваліте Господа, бо добрий! Співайте Богу нашому, бо милий! Хвала бо йому подобає. 2. Господь Єрусалим будує, розсіяних Ізраїля збирає. 3. Розбитих серцем він ізціляє і перев’язує їх рани. 4. Він число зір лічить і кожну пойменно називає. 5. Великий наш Господь, велика його сила, і розумові його немає міри. 6. Господь принижених підносить, а нечестивих понижує додолу. 7. Співайте Господеві на подяку, хваліте Бога нашого на гарфі. 8. Він хмарами вкриває небо, готує дощ на землю, ростить траву на горах. 9. Дає для скоту поживу і воронятам, що квилять. 10. Він милується не силою коня і не ноги мужа йому довподоби, – 11. Господь любить тих, що його бояться, що його милости чекають. 12. Слав Господа, Єрусалиме! Хвали, Сіоне, Бога твого! 13. Бо він укріпив брам твоїх засуви, благословив дітей твоїх посеред тебе. 14. Він робить мир у твоїх межах, насичує тебе ситтю пшеничною. 15. Він посилає свій глагол на землю, слово його несеться швидко. 16. Він дає сніг, як вовну; як попіл, іній розсипає, 17. кришками лід кидає, – перед його морозом хто встоїться? – 18. він посилає своє слово і їх розтоплює, подме своїм вітром – течуть води. 19. Він Яковові звістив своє слово, Ізраїлеві свої присуди й свої устави. 20. Ніякому народові він не вчинив так, і присудів своїх він не явив їм. Алилуя.
148. (147) небо й земля нехай хвалять Господа
1. Алилуя. Хваліте Господа з неба, хваліте його на висотах! 2. Хваліте його, всі ангели його, хваліте його, всі воїнства небесні! 3. Хваліте його, ви, сонце й місяцю, хваліте його, всі ясні зорі! 4. Хваліте його, ви, небеса небес, – і води, що над небесами, 5. нехай ім’я Господнє хвалять! Бо він повелів, і створились. 6. Поставив їх на віки вічні і дав закон, який не перейде. 7. Хваліте Господа з землі, кити і всі морські безодні! 8. Вогонь і град, сніг і туман, і буйний вітер, який виконує його слово. 9. Гори й усі пагорби, садовина й усі кедри. 10. Звір дикий і скот усілякий, гад і птах крилатий. 11. Царі землі й усі народи, князі й усі земні судді. 12. Хлопці, а й дівчата, старі разом з юнацтвом. 13. Нехай ім’я Господнє хвалять, – високе бо ім’я його єдине. Велич його понад землю й небо: 14. він підняв ріг народу свого. Хвала усім його святим, синам Ізраїля, народові, що йому близький. Алилуя.
