23. Розп’яття 33-43;

33. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. 34. Ісус же сказав: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять». Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб. 35. Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: «Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він — Месія Божий, Вибраний!» 36. Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет, 37. промовляли: «Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!» 38. А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: «Це — Цар Юдейський». 39. Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: «Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!» 40. А другий, озвавшися, скартав його й мовив: «Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? 41. Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого». 42. І додав: «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство». 43. Сказав (Ісус) до нього: «Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зі мною в раї».

КОМЕНТАР

СЬОГОДНІ БУДЕШ ЗО МНОЮ В РАЇ

23,33– 43

Ми хочемо спасти самих себе; тому ми себе губимо. Розіп’ятий губить себе заради нас; тому він нас спасає. Він спасає нас від хибного уявлення про Бога, про людину і про спасіння: Бог — це той, хто губить себе з любові, вільна людина та, яка вміє віддавати життя, спасіння — це сопричастя, де любов сильніша за всяке зло і за саму смерть.

Розповідь має стриманий і урочистий стиль. Лука вносить зміни до паралельної розповіді інших євангелистів, тому постать вмираючого Ісуса набирає типових рис мученика, який своєю вірністю і силою своєї молитви здобуває спасіння своїм переслідувачам.

Лука перечитує різні деталі цього уривка крізь призму біблійних текстів, особливо псалмів. Смерть Ісуса не є безглуздою випадковістю, а сповненням задуму спасіння, який Бог вже об’явив у Писанні.

в. 33 І як прийшли на місце, що зветься Череп (Мр 15,22; Мт 27,33; Йо 19,17).

Це може бути посиланням на форму скелі (гр. kraníon; лат. calvaria, череп). Це Кальварія, Голгота (арам. Gulgulta).

Раббіністичні традиції ототожнюють його з місцем, де був похований Адам.

Лука пропускає згадку про те, що перед розп’яттям йому дали пити «вина, змішаного з міррою (у Мт: «з жовчю»), та він (у Мт: «покуштувавши, не хотів пити») не прийняв» (Мр 15,23; Мт 27,34).

– там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці (Мр 15,27; Мт 27,38; Йо 19,18 додає: «Ісуса ж — посередині»). Він опиняється як Слуга Господній «поміж лиходіїв», які зазнають засуду через свої злодіяння (Іс 53,12; пор. Лк 22,37 і в. 41). Місця, які хотіли для себе отримати Яків і Йоан (Мр 10,37б), відведені двом злочинцям!

Розп’яття було однією з найгірших форм смертної кари («crudelissimum tæterrimumque supplicium» [Ціцерон Промова проти Вереса, II 5,64,165], «mors turpissima crucis» [Тацит, Історії, IV, 3,11]), оскільки одночасно з вивихом кінцівок, навіть якщо їх прив’язували до хреста за допомогою мотузок, а не прибивали цвяхами (про що йдеться лише в Йо 20,25), відбувалася повільна асфіксія, спричинена тим, що розп’ятий не міг, від знесилення і болю, піднімати тіло і наповнювати свої легені повітрям. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 23,21.

в. 34 Отче (Лк 23,46). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 10,21.

– відпусти їм, не знають бо, що роблять. Ці слова подає лише Лука. Вони нагадують слова Стефана, першого мученика (Ді 7,60): «Господи, не постав їм цього за гріх!». У Ді 3,17 Петро промовить до народу: «Я знаю, що ви через незнання це зробили…». Пор. також Ді 7,25; 13,27; 1 Кор 2,8. Першими бенефіціарами Ісусової молитви і Божого прощення є тогочасні євреї та їхні провідники.

–  Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб (Пс 22,19; Мр 15,24; Мт 27,35).

Одежа страченого за звичаєм належала безпосереднім виконавцям страти. Пор. Йо 19,23– 24 з деталізованим описом.

в. 35 Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися (Пс 22,8; 80,7; 109,25; Пл. Єр 2,15; Лк 16,14). Князі висміюють Ісуса, бо він вже більше не може зашкодити їхній владі. Тепер він є тим, «хто висить на дереві», а відтак «проклятим» Богом (пор. Гал 3,13, де наводиться Втор 21,23).

На противагу їм, люди виявляють більше цікавість, аніж ворожість. Невдовзі навіть йтиметься про людей, які, «побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди» (Лк 23,48).

– Інших спасав, нехай спасе себе самого… (пор. вв. 37.39). Саркастичне запрошення можна вважати справжньою спокусою. Але Ісус вже відповів на цю «спокусу», заявляючи: «Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує» (Лк 9,24; 17,33).

– … коли він — Месія Божий, Вибраний! (Іс 42,1). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,20.35.

У Мр 15,32: «Христос, цар Ізраїля — хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували»; у Мт 27,42б- 43: «Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий».

в. 36 Вояки також глузували з нього (висміювали його); підходячи до нього й подаючи йому оцет… Це швидше вияв жорстокості, ніж співчуття (пор. Пс 69,22; Мт 15,36; Мт 27,48; Йо 19,29). Лука не наводить прохання Ісуса: «Спраглий я!» (Йо 19,28б).

в. 37 … примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!” (пор. вв. 35.39).

Вислів Коли ти нагадує спокуси у пустелі (Лк 4,3.9).

У Мр 15,29– 30 згадані ще й перехожі, які «хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: “… спаси себе з хреста!”». Мт 27,40 додає: «Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!».

в. 38 А був над ним і напис… Табличка (titulus) над хрестом була частиною офіційної процедури страти.

– “Це — Цар Юдейський.” У Мр 15,26б: «Цар Юдейський»; у Мт 27,37б: «Це Ісус — Цар Юдейський».

Йо 19,19– 20 повідомляє, що «Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: “Ісус Назарянин Цар Юдейський” … Написано ж напис було по- єврейському, по- грецькому і по- римському». Через те й виникне суперечка щодо тексту напису між первосвящениками і Пилатом (Йо 19,21– 22).

Напис (згідно з Йоаном), перекладений латинською: «Iesus Nazarenus Rex Iudaeorum» у вигляді абревіатури INRI, ще й сьогодні міститься над більшістю розп’ять.

в. 39 Один із повішених злочинців зневажав його. Від гр. дієслова blaspheméo, що означає висміювати, ганьбити, а також богохулити (Мр 15,32б; Мт 27,44).

Те, про що йдеться далі (вв. 40– 43), є лише в Луки.

– Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас! (пор. вв. 35.37). Зверніть увагу на нас.

в. 41 цей же не зробив нічого злого. Це ще одне (четверте) проголошення невинності Ісуса (Лк 23,4б.14б- 15.22), яке цього разу видає злочинець!

в. 42 Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство (пор. Пс 106,4).

Це прохання переймає давню формулу молитви помираючих у єврейській традиції. Один важливий текстуальний варіант подає: «Згадай про мене в день твого приходу», а BJ перекладає: «Коли прийдеш з твоїм Царством».

«Добрий розбійник» єдиний (окрім бісів, Лк 4,34; 8,28), хто кличе Ісуса на ім’я (адже: Ісус = «Господь спасає»!), пор. Лк 17,13; 18,38.

в. 43 Істинно кажу тобі. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,24.

– Сьогодні будеш зо мною. Лука багато разів підкреслює сьогодні спасіння (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,11).

Саме сьогодні смерть Ісуса започатковує спасіння. Хоч і здається, що прохання «злочинця» стосується майбутнього спасіння, то Ісус йому забезпечує спасіння теперішнє.

– в раї (пор. 2 Кор 12,4; Од 2,7). Гр. термін parádeisos перськеого походження означає «сад, огороджене місце». У грецькому перекладі Сімдесятьох він вказує на Едемський сад (Бут 2,8; Іс 51,3). Пор. також Лк 22,28– 30.

Паралельні місця: Мр 15,22– 32; Мт 27,33– 44; Йо 19,17– 24

ПСАЛОМ 139-140

139. (138) Бог усюди присутній

1. Провідникові хору. Псалом Давида. Ти мене випробував, Господи, і знаєш. 2. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш. 3. Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги. 4. Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш. 5. Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку. 6. Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно! 7. Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого? 8. Зійшов би я на небо – ти там єси, ліг би я у Шеолі – і там ти. 9. Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, – 10. і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала. 11. Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», – 12. та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло! 13. Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї. 14. Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре. 15. Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко. 16. Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було. 17. Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила! 18. Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою. 19. Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні, 20. що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе! 21. Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе? 22. Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали. 23. Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми! 24. І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.

 

140. (139) прохання про захист від ворогів

1. Провідникові хору. Псалом Давида. 2. Визволь мене, о Господи, від злого чоловіка, бережи мене від насильницького мужа! 3. Від тих, що злобу в серці замишляють, щодня здіймають колотнечі, 4. гострять язики свої, мов гадюка; отрута змії на устах їхніх. 5. Сохрани мене, Господи, від руки нечестивця, бережи мене від насильницького мужа. Вони задумали мене з ніг збити. 6. Горді сховали на мене тенета і мотуззя і розіп’яли сітку при дорозі, сильце поставили на мене. 7. Я кажу Господеві: «Ти єси – Бог мій! Почуй, Господи, голос мого благання!» 8. Господи, Боже мій, сило мого спасіння! Ти покриваєш голову мою в день бою. 9. Не дай, Господи, щоб грішника бажання збулися, не потурай його лихим задумам. 10. Хай не підносять голови ті, що мене обсіли, хай злоба власних губ їх вкриє. 11. Нехай гаряче вугілля на них упаде, у прірви нехай їх кинуть, щоб не встали більше. 12. Злоріка на землі не встоїться, насильника й злого будуть безнастанно гнати й бити. 13. Я знаю, що Господь бідному вчинить правосуддя, і заступиться за право вбогих. 14. І праведники твоє ім’я прославлятимуть, а праві житимуть перед тобою.