23. Ісус перед Пилатом 1-7; перед Іродом 8-12;

1. Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.2. І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він – Христос-Цар.” 3. Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.” 4. Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.” 5. Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.” 6. Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин; 7. а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі. 8. Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо. 9. Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. 10. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили. 11. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. 12. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.

КОМЕНТАР

ТИ ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ?

23,1– 12

Ісус є царем, вільною людиною, бо, будучи невинним, не відповідає насильством на насильство.

Ісус постає перед Пилатом, а потім перед Іродом. Лука у такий спосіб на тлі заяв про Ісусову невинність доводить несправедливість вироку (пор. вв. 4 і Лк 23,14.15.22).

в. 1 повели його до Пилата. Лука пропускає друге судове засідання перед синедріоном, що відбулося зранку (пор. Мр 15,1а; Мт 27,1). У Мр 15,1б (Мт 27,2) фраза є дуже стислою: «Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові». У Йо 18,28 сказано простіше: «Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію».

Пилат (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 3,1). Його звичним місцем проживання була Приморська Кесарія, але на час свята Пасхи він перебував у Єрусалимі.

в. 2 І заходились його винуватити (пор. в. 10). Далі перелічуються три пункти звинувачення:

– Цього ми знайшли, що

– він підбурює народ наш (в. 5; Лк 23,14). Накликаючи небезпеку, намовляє народ, порушує громадський порядок, викликає заворушення…

– забороняє давати кесареві податок. Це аргумент, до якого окупаційна влада є доволі чутливою! Лука вже дав змогу передбачити це звинувачення в Лк 20,22: «Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?».

– і каже, що він — Христос- Цар (Лк 23,35б.37). Пор. проголошення Петра в Лк 9,20 і його переможний вхід в Єрусалим в Лк 19,38. Це буде причиною його засуду. А надпис на хресті це засвідчить (Лк 23,38). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,20.

Царська гідність Ісуса подана з огляду політичного: він бунтує проти імперської влади (пор. Ді 17,7), а тому підлягає переслідуванню в судовому порядку з боку представника Риму.

в. 3 Ти цар юдейський? (= Мр 15,2; Мт 27,11; Йо 18,33; пор. Лк 23,37.38).

– Ти кажеш (Мр 15,2б; Мт 27,11б). Це відлуння єврейського мовного звороту, який можна відчитати: «Так, все саме так, як ти кажеш» («Ти кажеш і маєш рацію»). Схожа відповідь є і в Лк 22,70.

Мр 15,4– 5 (Мт 27,12– 15) вставляє: «І знову спитав його Пилат, кажучи: “Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять”. Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат».

в. 4 Я не знаходжу ніякої провини на цій людині. Пилат (звертаючись і до юрби) перший раз з трьох проголошує невинність Ісуса (чого немає в Марка і Матея). Інші рази є в Лк 23,14.22 (пор. Йо 18,38б; 19,4.6б; пор. також Ді 13,28; 1 Тм 6,13).

в. 5 Вони ж наполягали. Вони настійливо підтверджують перший пункт звинувачення, найбільш політичний. Хіба Пилат не є гарантом імперського порядку?

– Народ бунтує (пор. в. 2а), навчаючи… Розбурхує і зводить!

– … по всій Юдеї. Це означає весь Ізраїль, Палестину (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 6,17б).

– почавши з Галилеї (пор. Лк 4,14– 15; 7,17; Ді 10,37– 38). Вказуючи на Галилею, що є вогнищем руху зелотів, вони хочуть підкреслити небезпечність Ісуса (пор. Ді 5,37).

вв. 6– 7 Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин; а довідавшися, що він з- під влади (з- під юрисдикції) Ірода.

– відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі. Ірод Антипа (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 3,1б) переїжджав на свято Пасхи з Тиверіяди, де зазвичай проживав, до Єрусалима.

в. 8 Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього… Пор. Лк 9,7– 9; 13,31– 33.

в. 9 Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. Це нагадує мовчання Слуги Господнього (Іс 53,7; пор. Пс 38,14– 15; 39,3.10; Ді 8,32; 1 Пт 2,23). Пор. також Мр 14,61; Мт 26,63.

Також у Мр 15,5а (Мт 27,12б.14а): «Ісус нічого не відповідав більше», але це стається під час допиту Пилата (пор. в. 3).

в. 10 Первосвященики ж та книжники (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 22,66) стояли там

– і сильно його винуватили. Як перед Пилатом (вв. 2 і 5).

в. 11 Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж… Пор. Лк 18,32; 22,63– 65.

У Мр 15,17– 20 (Мт 27,28– 31; Йо 19,2– 3.5) вояки губернатора (Пилата) «вдягли його в багряницю (у Мт: «червоний плащ») і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього (Мт додає: “а тростину дали в праву руку”)».

Це пародія на того, хто проголосив себе царем юдейським (пор. в. 3), але неявно це є підтвердженням невинності Ісуса. По суті, в Лк 23,14б- 15а, Пилат скаже: «Не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його. Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас».

– … і відіслав його назад до Пилата. Ірод не налаштований знову тримати в темниці пророка і відсилає до Пилата незручного в’язня.

в. 12 І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували (пор. Ді 4,27). Це може бути алюзія на Пс 2,2.

Паралельні місця: Мр 15,1– 5; Мт 27,2.11– 14; Йо 18,28– 38

ПСАЛОМ 133-134

133. (132) братня любов

1. Висхідна пісня. Давида. Глядіть, як добре і як любо, коли брати живуть укупі! 2. Немов на голові найліпше миро, що на бороду стікає, бороду Арона, на комір його шат стікає. 3. Немов роса хермонська, що спадає на сіонські гори: бо там Господь зсилає благословення, життя повіки.

134. (131) обітниця Давида 1-5; Кивот завіту 6-10; обітниці божі 11-18 134. (133) всенічна хвала Господеві у храмі

1. Висхідна пісня.  Нумо! Благословіте Господа, усі Господні слуги, що по ночах стоїте у Господнім домі. 2. Піднесіть руки ваші до святині і благословіте Господа! 3. Нехай благословить тебе Господь із Сіону, він, що створив небо й землю.