21. про зруйнування храму 5-19; про знищення Єрусалиму 20-24
5. І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, (Ісус) сказав: 6. “Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, який не був би перевернений.” 7. Тоді вони його спитали: “Учителю, коли ж це буде? І який буде знак, що це має настати?” 8. Він же відповів: “Глядіть, щоб вас не звели: багато бо прийде в моє ім’я і буде казати: Це я, – і: Час наблизився. Не йдіть слідами за ними. 9. Коли почуєте про війни та розрухи, не страхайтеся, бо треба, щоб це сталося спершу, але кінець не зараз.” 10. Тоді сказав їм: “Повстане народ на народ і царство на царство. 11. Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі знаки будуть. 12. Але перед усім цим на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого. 13. І це дасть вам нагоду свідчити. 14. Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, 15. я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити. 16. Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. 17. Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я. 18. Але волосина з голови у вас не пропаде! 19. Вашим стражданням ви спасете душі свої. 20. Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте тоді, що його спустошення наблизилось. 21. Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть з нього; ті ж, що будуть на полях, нехай до нього не входять. 22. Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться. 23. Горе вагітним та тим, що грудьми годують, у ті дні! Бо на землі буде нужда велика й гнів проти народу цього.24. Вони поляжуть від леза меча й підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не закінчиться час поган.
КОМЕНТАР
НЕ ЛИШИТЬСЯ КАМІНЬ НА КАМЕНІ,
ЯКИЙ НЕ БУВ БИ ПЕРЕВЕРНЕНИЙ
21,5– 24
Те, що Ісус говорить про майбутнє, насправді є не чим іншим, як хронікою щоденних подій: замість того, щоб тривожитися, ми покликані проживати з ним і як він теперішні суперечності як простір для свідчення.
«Малий апокаліпсис» (Лк 17,20– 37) говорив про «мою» історію, тобто про особисту долю кожного. Тепер починається «великий апокаліпсис», дія якого повністю відбувається в храмі (Лк 21,5– 36), який говорить про «нашу» історію, тобто про долю людського суспільства.
Термін «апокаліпсис» означає «одкровення», тобто «зняття покрову», пояснення подій, які передвіщають парусію, прихід, кінцеву присутність Христа.
Однак в Луки апокаліптичні й есхатологічні теми залишаються на задньому плані. По суті, у цій першій частині (вв. 5– 24), Ісус вчить, як читати історію, особливо ту, яку ми проживаємо сьогодні (зруйнування Єрусалима), у світлі таїнства його смерті й воскресіння. Друга (вв. 25– 28) говорить про те, чого очікує християнин: приходу Сина Чоловічого і власного звільнення, кінця цілої історії. Третя (вв. 29– 36) містить настанови, за якими слід проживати теперішнє очікування.
в. 5 І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами. Тоді ще велися роботи з будівництва нового храму (розпочалося в 19 р. до Р. Хр. Іродом Великим, а урочисто відкритий храм був у 60 р. по Р. Хр., пор. Йо 2,20), хоча головна частина робіт була вже завершена.
в. 6 Надійдуть дні. Типовий вислів у стилі пророцтв, які віщують нещастя (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,35).
– не лишиться камінь на камені, який не був би перевернений (Лк 19,43– 44; Мт 24,2; Мр 13,2). Це не пророцтво ex eventu, тобто викладене вже після самих подій, а радше повторення того, що вже передвіщали численні пророки (Єр 26,6.18; Міх 3,12; Зах 5,4). Тепер Ісус прорікає його ще раз і знову воно стане для нього (проти нього) причиною засудження і знущання (Мт 26,61; 27,40; Мр 14,58; 15,29; Ді 6,14). Храм буде підпалений римлянами в 70 р. по Р. Хр., а потім остаточно знищений у 135 р.
в. 7 Тоді вони його спитали. Лука не уточнює, хто саме ставить це запитання.
У Мр 13,3 — за межами храму, на схилах Оливної гори — Петро, Яків, Йоан і Андрій «спитали його насамоті» (пор. Мт 24,3).
– Учителю. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 7,40.
– коли ж це буде? (= Мр 13,4а; Мт 24,3а). Це правомірне запитання: якщо щось схоже має статися, то людина хоче мати змогу цього не допустити чи принаймні запобігти його наслідкам. Але Ісус прямо не відповідає (пор. Лк 21,36).
– І який буде знак. У Луки знак обмежується зруйнуванням храму і міста. У Мт 24,3б: «Який буде знак твого приходу й кінця світу?». У Мр 13,4б: «Коли все те має здійснитися?».
в. 8 Глядіть, щоб вас не звели (Мр 13,5; Мт 24,4). Пор. Лк 8,18.
– багато бо прийде в моє ім’я… Не йдіть слідами за ними (пор. Мр 13,6.21– 22; Мт 24,5.23– 24). Це небезпека «спокуси», що пов’язана з появою численних фанатиків і самозванців (фальшивих месій), які використовували і посилювали емоційну напругу серед народу в період, що передував падінню Єрусалима (пор. Лк 17,23; пор. також Кол 2,8; 2 Сол 2,1– 2; 1 Тм 4,1).
в. 9 не страхайтеся. Не впадайте у паніку. У Мр 13,7 (Мт 24,6): «Не тривожтесь».
– бо треба, щоб це сталося спершу. Цим не виправдовуються війни і катастрофи. Історію слід тлумачити як «звершення» Божого плану.
– але кінець не зараз (= Мр 13,7б; Мт 24,6б).
в. 10 Повстане народ на народ і царство на царство. Пор. 2 Хр 15,6; Іс 19,2.
в. 11 по різних місцях будуть… появи жахливі, а з неба великі знаки будуть (Мт 24,7; Мр 13,8; пор. Лк 21,25– 26; Ді 2,19). Все це апокаліптичні теми (пор. Іс 13,13; 24,19– 20; 29,6). У Луки ці знаки не свідчать про кінець. Це лише випробування, які можуть стривожити і ввести в оману навіть віруючих, відвертаючи їх від теперішньої вірності їхньому Господу. Мт 24,8 (Мр 13,8б) додає: «та все це — початок страждання».
в. 12 Але перед усім цим на вас накладуть руки (пор. Лк 20,19).
– й переслідувати будуть, і волочитимуть. Гр. дієслово paradídomi означає «видавати, зраджувати» і вживається стосовно долі Ісуса (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 22,4), а також його учнів (пор. Ді 12,4; 21,11; 27,1; 28,17) по синагогах та по тюрмах… (пор. Мт 10,17; Мр 13,9).
– з- за імени мого (в. 17). «З- за моєї особи». Переслідування надійдуть «на вас», оскільки ви є послідовниками Христа. Пор. Йо 15,20; Ді 4,7.18; 5,28.40.
в. 13 І це дасть вам нагоду свідчити. Перспектива переслідувань (пор. Мт 10,18; Мр 13,9б) створить нагоди свідчити своїм життям правду Євангелія (пор. Ді 1,8; 3,15; 4,33; 5,32; 26,22; 2 Кор 4,11).
в. 14 Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати,
в. 15 я бо дам вам слово (букв. «вуста», пор. Вих 4,16) й мудрість.
У Лк 12,11б- 12: «Не клопочіться тим, як або що вам відповісти, або що казати, бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити». У Мр 13,11б: «Кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий». А в Мт 10,20: «Не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме».
– якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити. Пор. Ді 6,10.
вв. 16– 17 Вас видадуть батьки… (пор. Міх 7,6; Лк 12,52– 53), і декому з вас смерть заподіють (пор. Мт 10,21; Ді 12,1– 2). Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я (в. 12; Мт 24,9; Мр 13,13). Пор. Лк 6,22; Мт 10,22; Йо 16,2б; 1 Пт 4,14.
в. 18 Але волосина з голови у вас не пропаде! (Лк 12,7; Мт 10,30). Доволі поширена приказка (пор. 1 Сам 14,45; 1 Цар 1,52; Дан 3,94; Ді 27,34).
в. 19 Вашим стражданням ви спасете душі свої (Мр 13,13б; Мт 24,13).
Заохота до постійності й терпеливості. Пор. Мт 10,22б; Ді 14,22; Рм 8,25; Кол 1,11; Євр 10,36; 12,1; Од 14,12.
в. 20 Коли ж побачите Єрусалим, оточений (Лк 19,43) військами, знайте тоді, що його спустошення наблизилось. У Луки ця подія втрачає свій апокаліптичний підтекст, стосуючись безпосередньо зруйнування святого міста руками Тита в 70 р. по Р. Хр.
У Мр 13,14 (Мт 24,15) мова про «мерзоту спустошення» (запустіння). Це алюзія на пророка Даниїла (Дан 9,27; 11,31; 12,11) щодо осквернення храму, яке здійснив Антіох Епіфан у 168 р. до Р. Хр. (1 Мак 1,54; 6,7).
в. 21 нехай тікають у гори. Мр 13,15– 16 (Мт 24,17– 18) додає: «Хто на покрівлі, нехай на діл не сходить, ані не входить до своєї хати, щоб узяти щось із неї; а хто у полі, нехай не повертається назад узяти свою одежу» (пор. Лк 17,31, в «малому апокаліпсисі»).
в. 22 Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться (пор. в. 24). Це «покарання» для Єрусалима за те, що він не зрозумів «часу твоїх відвідин» (Лк 7,16; 19,44; пор. Втор 32,35; 1 Цар 9,6– 9), незважаючи на багаторазові попередження пророків (пор. Єр 5,29; 7,14– 26.30– 34; 16,1– 9; 17,27; 19,10– 15; Дан 9,26; Ос 9,7; Міх 3,12).
в. 23 Горе вагітним та тим, що грудьми годують, у ті дні! (пор. Мт 24,19; Мр 13,17; пор. Лк 23,29). Пор. Пл. Єр 2,11– 12.20; 4,4; Ос 14,1.
У Мт 24,20 (Мр 13,18): «Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу».
– Бо на землі буде нужда велика й гнів проти народу цього. Пор. Іс 26,20– 21; Міх 5,14; Соф 1,15.18. Пор. також Лк 3,7; Рм 1,18; 1 Сол 1,10.
в. 24 Вони поляжуть від леза меча. Букв. «від вуст меча», пор. Іс 3,25; 13,15; 65,12; Єр 16,4; 20,4; 21,7.
– й підуть у неволю поміж усі народи (лише в Луки). Як це провіщали пророки (пор. Іс 5,13; Єр 15,2; 20,6; Єз 12,3; 39,23; Зах 14,2).
– Єрусалим топтатимуть погани (пор. Дан 8,13; Міх 4,11).
– поки не закінчиться час поган (пор. в. 22). Лише в Лк, пор. Тов 14,5.
Мова про відкритий час, оскільки «закінчення», про яке тут ідеться, визначає не так якийсь термін часу, як динамізм, який охоплює цілу тривалість «нашої» історії. Цей кінцевий вірш, наявний лише в Луки, дає нам побачити, що Єрусалим, хоч і запустілий, стає знаком поміж народами, свідоцтвом спасенної дії Бога, який сягає віруючого посеред гоніння і біди (Ді 14,22) (JR, c. 417– 418).
Паралельні місця: Мт 24,1– 14; 10,17– 22; 24,15– 21; Мр 13,1– 19
ПСАЛОМ 121 – 122
121. (120) Господь береже побожного
Висхідна пісня. Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога? 2. Допомога моя від Господа, що створив небо й землю. 3. Не дасть нозі твоїй спіткнутись, той, що тебе пильнує, не буде дрімати. 4. О ні! Не спить і не дрімає той, що Ізраїля пильнує. 5. Господь – стереже тебе, Господь -твоя прохолода праворуч тебе. 6. Удень не вдарить тебе сонце, ні вночі – місяць. 7. Господь тебе від усього злого стерегтиме, він стерегтиме твою душу. 8. Господь вихід і вхід твій стерегтиме, віднині і повіки.
122. (121) Пісня прочан при повороті
Висхідна пісня. Давида. Зрадів я, як мені сказали: «Підемо в дім Господній!» 2. Ноги наші вже стояли в твоїх, Єрусалиме, брамах. 3. Єрусалиме, збудований як місто, в собі щільно з’єднане! 4. Туди сходять коліна, Господні коліна; такий закон в Ізраїлі, щоб прославляти там ім’я Господнє 5. Бо там поставлено престоли для суду столи Давидового дому. 6. Просіть для Єрусалиму миру; нехай щасливі будуть ті, що тебе люблять 7. Хай буде мир у твоїх мурах, безпека у твоїх палатах. 8. Задля братів моїх друзів скажу я: «Мир нехай буде в тобі!» 9. Задля дому Господа, Бога нашого, бажатиму добра для тебе.
