20. Христос – син Давида 45-47;
45. І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників, 46. що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; 47. що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду – вони приймуть строгіше осудження.”
21. Дві вдовині лепти 1-4;
1. Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички. 2. Побачив він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти, 3. і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. 4. Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала.”
КОМЕНТАР
ПОБАЧИВ ВІН ТАКОЖ І ВДОВУ
20,45– 21,4
Новим вчителем, якого нам вказує Вчитель, перш ніж відійти від нас, є вбога вдова, котра, як він, віддає все. Від неї, живого Євангелія, ми вчимося того, чого він нас хоче навчити.
Цей уривок наводить ще одну дуже жорстку критику (після тієї, що прозвучала в домі фарисея, Лк 11,37– 54) проти марнославства і жадібності духовних провідників юдаїзму. На противагу їм, убога вдова є конкретним прикладом людини, яка довіряє Богові і покладається на нього.
в. 45 І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням. Наука звернена до учнів, але й народ її слухає.
– Остерігайтеся книжників (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,17). У Мт 23,2– 4: «На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять. В’яжуть тяжкі, не під силу тягарі й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть».
в. 46 що ходять залюбки в довгих шатах. У Мт 23,5б: «Поширюють свої філактери й побільшують свої китиці…».
– люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах (= Лк 11,43) та перші місця (пор. Мт 23,6) на бенкетах (Мр 12,38– 39; пор. Лк 14,7– 10). Мт 23,7 додає: «щоб люди звали їх: Учителю!».
в. 47 що поїдають доми вдовиць (Мр 12,40а). Пор. Лк 21,1– 4, на тій самій сторінці.
– і довго моляться для виду (Мр 12,40б; Мт 6,5). Така суперечність між публічною релігійністю і ставленням до слабких і незахищених не є нормальною (пор. Лк 11,39).
– вони приймуть строгіше осудження (= Мр 12,40в).
в. 21,1 Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички.
Мр 12,41 подає детальніший опис: «І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато».
Ісус перебуває в подвір’ї храму, поблизу зали скарбу («скарбниці»), у тій частині, куди могли заходити і жінки і де стояло 13 «труб» (скринь для пожертв у формі коша) (korbána), розділених за намірами тих, які давали пожертви (13– а була призначена для спонтанних пожертв).
в. 2 Побачив він також і вдову убогу (в. 3). Зневажена людина, бо не мала засобів до існування (не мала права на спадщину чоловіка; пор. Чис 27,9– 11!) і захисту. У Біблії, разом з сиротою і чужинцем, вона належить до категорії найбідніших людей (Лк 18,2– 5). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 18,3.
– що кидала туди дві лепти (дві «дрібні монети»). Мр 12,42 пояснює: «тобто кодрант» (римська монета). Це найдрібніші мідні монети в обігу.
в. 4 Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки,
– вона ж з убозтва свого (букв. «зі своєї нестачі», з нестачі засобів до існування) поклала ввесь свій прожиток, який мала (= Мр 12,44).
Пор. Лк 12,22.30: «Не журіться про життя ваше, що їстимете, ані про тіло, в що вдягнетеся… Отець же ваш знає, що вам воно потрібне». Пор. також Ді 2,45.
І про неї також можна сказати, як і про жінку, яка виливає пахощі Ісусові на голову: «Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї» (Мр 14,9).
Паралельні місця: Мт 23,5– 7; Мр 12,38– 44
ПСАЛОМ 119, 169 – 120, 7
119. (118) Хвала законові Господньому
Нехай моє благання, Господи, до тебе дійде, дай мені розум за твоїм словом. 170. Нехай моя молитва прийде перед тебе, визволь мене за твоїм словом. 171. Нехай мої уста хвалу возносять, бо ти мене твоїх установ навчаєш. 172. Язик мій хай співає твоє слово; всі бо твої веління – справедливі. 173. Рука твоя хай буде готова допомогти мені, бо твої заповіді я собі вибрав. 174. Я прагну, Господи, твого спасіння; закон твій – моя відрада. 175. Нехай моя душа живе й тебе хвалить, і твої присуди нехай мені допоможуть. 176. Блукаю, мов вівця, що заблудила; шукай слугу твого, бо я велінь твоїх не забуваю.
120. (119) Скарга на обмовників
Висхідна пісня. До Господа взиваю в моїй скруті, він мені відповідає. 2. Господи, визволь від уст брехливих мою душу, від підступного язика. 3. Що тобі дати, що придати тобі, язику підступний? 4. Стріли вояка гострі й вугілля дрокове. 5. Горе мені, що я чужинець у Мешесі, що перебуваю біля шатер кедарських! 6. Довго жила моя душа між тими, що мир ненавидять. 7. Я – ввесь за мир; коли ж говорю, вони – за війну.
