20. садукеї та воскресіння 27-40;

27. Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили 28. й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму. 29. Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним. 30. Потім другий, 31. і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі.32. Врешті, померла й жінка. 33. Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.” 34. Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж. 35. Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; 36. бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони – сини Божі, бувши синами воскресіння. 37. А що мертві воскресають, – це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. 38. Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.” 39. Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.”40. І не насмілювались вони більше ні про що його питати.

КОМЕНТАР

БОГ ЖЕ НЕ Є БОГ МЕРТВИХ, АЛЕ ЖИВИХ

20,27– 40

Влада людини над людиною є пануванням, що віддає на смерть живих, а влада Бога є служінням, яке дає життя мертвим.

Ця третя «суперечка» має за тему воскресіння, яке заперечують садукеї. Тут єдиний раз вони виходять на сцену в Євангелії Луки. Натомість, вони не раз будуть з’являтися в Діяннях (пор. Ді 4,1; 5,17; 23,6.8).

в. 27 Деякі з садукеїв. Така назва походить від імені Садок, первосвященика, якого Соломон вибрав замість Евіятара (1 Цар 2,35; 1 Хр 29,22). Вони належали до священичої аристократії, були колабораціоністами в політиці і консерваторами в релігійній царині. Вони були прив’язані до буквального дотримання Закону (приймали лише П’ятикнижжя, твердили, що «нема воскресіння ні ангела, ні духа», Ді 23,8а) і відкидали, у відкритому протиставленні до фарисеїв, передання давніх. Вони зникають після зруйнування храму (70 р. по Р. Хр.).

–  що кажуть, ніби нема воскресіння (Мт 22,23; Мр 12,18; пор. Ді 23,8).

в. 28 Учителю. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 7,40.

–  Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму. Вільна цитата з Втор 25,5– 6.

вв. 29– 32 Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним… і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. Врешті, померла й жінка.

Фантастичний і перебільшений випадок (типовий для раббіністичних дискусій), який намагається виставити у смішному світлі віру у воскресіння мертвих і в продовження життя після смерті. В його основі лежить закон про левірат (від лат. lévir = дівер), що базується на Втор 25,5– 10 і згаданий в Бут 38,6– 8 і в Рут 4,5– 6. Такий припис забезпечував спадкоємне передання (стабільність!) майна і земельної власності. Тут очевидною залишається турбота про те, щоб «відродити потомство». Померти бездітним було прокляттям (пор. Бут 30,1нн; 1 Сам 1,6…).

Ось яке запитання вони безпосередньо поставили Ісусові:

в. 33 Жінка та, отже, при воскресінні (Мр 12,23 уточнює: «як вони воскреснуть»), кому буде за жінку, бо ж семеро мали її за жінку.

в. 34 Ісус відповів їм. Лука пропускає Мр 12,24 (= Мт 22,29): «Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили?»; а Мр 12,27: «Тож дуже ви помиляєтеся». Серйозне звинувачення проти садукеїв, приналежних до священичих родин, яким належало знати і ревно зберігати Писання відповідно до традицій.

–  Сини цього світу женяться і виходять заміж.

в. 35 Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж.

Подружжя є дочасною реальністю, воно безперечно походить від Бога, але має характер тайни, а не есхатологічне наповнення. Воно має минути… Люди й далі будуть чоловіками і жінками, як випливає і з воскресіння Ісуса і Марії, навіть коли вже не будуть одружуватися, а це означає, що ідентичність людських істот чоловічої і жіночої статі не вичерпується статевими стосунками, ані народженням потомства. Ісус нарешті відкриває цілком нові перспективи на людську статевість (RD, c. 559), що є перехідною реальністю, відведеною для синів цього світу.

в. 36 бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні,

–  вони — сини Божі, бувши синами воскресіння (лише в Луки). Цей семітизм означає: воскреслі і спадкоємці нового світу, вони будуть як ангели. Апокаліптична схема, яка відділяє теперішній світ (в. 34) від майбутнього, який Бог готує для праведників.

в. 37 А що мертві воскресають, — це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти (об’явив), де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова (пор. Лк 13,28; Ді 3,13; 7,32; пор. також Втор 1,8; 1 Цар 18,36; 2 Цар 19,23). Ісус цитує П’ятикнижжя (Вих 3,2– 6.15– 16), єдину книгу, яку визнавали садукеї.

У Мр 12,26 (Мт 22,31– 32): «Хіба ви не читали… в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я — Бог Авраама…!».

в. 38 Бог же не є Бог мертвих, але живих (= Мр 12,27; Мт 22,32).

Це найгарніше визначення Бога. Воно відповідає суті біблійного досвіду. Якщо він є Богом отців наших, які вже померли, то або він є Богом мертвих, що суперечить вірі Ізраїля, або отці, які вже померли, пізнають у ньому життя за порогом смерті (пор. Пс 49,16; 73,24; Муд 3,1– 4; 4,10; Іс 25,8; 26,19; Дан 12,1– 3).

–  усі бо живуть для нього (через нього). Є лише в Луки. Пор. Рм 6,10– 11.

в. 39 Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.” Цей комплімент є лише в Луки (пор. Мр 12,32). У Мт 22,33: «І чувши це народ, дивувався його навчанню».

в. 40 не насмілювались вони більше ні про що його питати. Ймовірно, стосується лише садукеїв.

Паралельні місця: Мт 22,23– 33; Мр 12,18– 27

ПСАЛОМ 119, 153-168

119. (118) Хвала законові Господньому

153. Поглянь на моє горе й визволь мене, бо я не забуваю закону твого. 154. Обстань за мою справу й викупи мене! Живи мене за твоїм словом! 155. Далеко від грішників спасіння, бо вони твоїх установ не шукають. 156. Милість твоя, о Господи, велика; живи мене, як звик єси робити. 157. Сила гонителів та противників у мене, але від твоїх свідоцтв я не ухилявся. 158. Бачу відступників я і бриджуся ними, бо не пильнують слова твого. 159. Глянь, як я заповіді твої люблю! Господи, живи мене за твоїм милосердям. 160. Початок твого слова – правда, і вічний кожний присуд справедлисти твоєї. 161. Князі мене безвинно гонять, та твого слова боїться моє серце. 162. Радію твоїм словом, неначе той, хто знайшов велику здобич. 163. Я ненавиджу кривду й гидую нею, люблю закон твій. 164. Сім раз на день я тебе хвалю за твої присуди справедливі. 165. Глибокий мир тим, що закон твій люблять, – вони не спіткнуться. 166. Надіюсь на твоє спасіння, Господи, веління твої виконую. 167. Душа моя свідоцтва твої пильнує і любить їх вельми. 168. Пильную заповіді твої і свідоцтва твої, бо всі мої дороги перед тобою.