20. Ісус не бажає відповідати книжникам 1-8;
1. Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами 2. і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?” 3. Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені: 4. Йоанове хрищення було з неба чи від людей?” 5. А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, – він спитає: Чому ж ви йому не повірили? 6. А як ми скажемо: Від людей, – увесь народ нас поб’є камінням, бо був певний, що Йоан пророк. 7. І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).” 8. А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.”
КОМЕНТАР
ЯКОЮ ВЛАДОЮ ТИ ЦЕ РОБИШ?
20,1– 8
Владу Ісуса, який встановлює нові стосунки між Отцем і братами, розуміє лише той, хто слухає Хрестителя і приходить до навернення.
Це перша із трьох суперечок, які розгортаються у храмі з членами синедріону. Перша стосується законності «влади», якою діє і говорить Ісус.
в. 1 як навчав народ у храмі (Лк 19,47). У Мр 11,27: «І коли він ходив у храмі».
– й звіщав Добру Новину. Букв. «євангелізував», «проголошував радісну новину». Такою є діяльність Ісуса в цілому Євангелії (Лк 4,18.43; 7,22; 8,1; 9,6; 16,16).
– приступили первосвященики і книжники з старшинами (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 22,66). Тут втретє члени синедріону згадуються разом. Вперше в Лк 9,22 (перше передвіщення страстей), вдруге в Лк 19,47, а потім в Лк 22,66. Фарисеїв при цьому немає.
в. 2 якою владою (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,32) ти це робиш, або хто тобі дав владу цю? (= Мт 21,23; Мр 11,28; Ді 4,7; пор. також Йо 2,18).
Це запитання виникає через вигнання продавців. Яке право має Ісус втручатися у перебіг «культу»? Які у нього вірчі грамоти? Ким і чим він уповноважений діяти і навчати? Для того, щоб говорити в храмі, потрібно бути законовчителями чи учня-ми якогось знаного вчителя (раббі) і ним акредитованими!
в. 3 Я теж спитаю вас одне (= Мр 11,29; Мт 21,24).
Зустрічне запитання (відповідно до стилю раббіністичної дискусії), щоб вивести на чисту воду наміри і упередження співрозмовників (пор. Лк 20,23– 24).
в. 4 Йоанове хрищення було з неба (звична перифраза на позначення Бога без вимовляння його імені, пор. Лк 11,16; 15,7.18.21) чи від людей? (Мр 11,30; Мт 21,25а).
Лука має на увазі додане Мр 11,29б (Мт 21,24б): «Дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню».
в. 5 А вони так міркували в собі. Лука вживає гр. дієслово synlogízomai, а не dialogízomai, обговорювати, радитися, яке вживає Мт 21,25 і Мр 11,31.
– Чому ж ви йому не повірили? (Пор. Лк 7,30). З цього чітко зрозуміло, що вони не прийняли Йоана як пророка.
в. 6 увесь народ нас поб’є камінням. Ясно видно різницю поглядів між провідниками і народом!
в. 7 І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було)” (Мт 21,27; Мр 11,33).
Всі троє синоптиків підкреслюють страх представників влади («боялись бо народу», Лк 22,2; Мт 5,26) через популярність Ісуса (Лк 19,48; 20,19; 22,2; Мт 21,46; Мр 12,12; 14,2) і славу пророка, яку мав Хреститель (Мт 21,26; Мр 11,32). Коренем невірства в усі часи завжди був страх перед ризиком і наслідками правди.
в. 8 То й я вам не скажу, якою владою (в. 2) я це чиню (Мт 21,27б; Мр 11,3б). За зустрічним запитанням (в. 3) йде «зустрічна відповідь»!
Паралельні місця: Мт 21,23– 27; Мр 11,27– 33
ПСАЛОМ 119, 105-120
119. (118) Хвала законові Господньому
105. Слово твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці. 106. Я поклявся й постановив пильнувати твої присуди справедливі. 107. Смутний я понад міру! О Господи, живи мене за твоїм словом! 108. Зволь, Господи, прийняти уст моїх жертву і навчи мене твоїх присудів. 109. Життя моє у небезпеці завжди, але закону твого я не забуваю. 110. Поставили безбожні сильце на мене та я від заповідей твоїх не відхилився. 111. Твої свідоцтва – спадщина моя повіки, вони бо радість мого серця. 112. Я нахилив моє серце виконувати твої установи. повіки й на кожнім кроці. 113. Я ненавиджу двоєдушних, а люблю – закон твій. 114. Ти захист мій і щит мій, на слово твоє я надіюсь. 115. Гетьте від мене, беззаконні, і я буду пильнувати веління мого Бога. 116. Підтримай мене за твоїм словом, щоб я міг жити; не дай, щоб я моєї надії стидався. 117. Підтримай мене, і я спасуся, на твої установи завжди вважатиму. 118. Осоружні усі ті тобі, що від установ твоїх відходять, бо неправда – їхня думка. 119. Усіх грішників землі вважаєш за жужель, тим і люблю твої свідоцтва. 120. Тіло моє тремтить від страху перед тобою, я присудів твоїх боюся.
