19. Ісус плаче над Єрусалимом 41-44; вигнання торгівців із храму 45-48

41. І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,42. кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима! 43. Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди; 44. вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені – за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.” 45. Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців, 46. кажучи до них: “Написано: Дім мій – дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.” 47. І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити, 48. та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.

КОМЕНТАР

ПОБАЧИВ МІСТО, ВІН НАД НИМ ЗАПЛАКАВ

19,41– 44

Лука, який за давнім переданням був художником, додає останній штрих до Ісусового лику: обличчя Сина, на якому вимальоване милосердя, тепер розпливається в сльозах. Він плаче не над своїм горем, а над тим злом, якого сам собі завдає той, хто його вбиває.

Ісус плаче через невірство свого народу і через катастрофу, яка насувається на Єрусалим (пор. Лк 13,34– 35). Це перше з трьох його передвіщень про загибель міста (інші в Лк 21,20– 24; 23,28– 31). Цей уривок є лише в Луки.

в. 41 він над ним заплакав. У Луки (і в синоптиків) це єдиний раз, коли Ісус плаче (пор. 2 Цар 8,11; Неєм 1,4; Єр 14,17; Пл. Єр 1,16).

в. 42 Якби й (в деяких рукописах «принаймні») ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Якби ти пізнало шлях миру. У Лк 1,79: «Спрямувати наші ноги на дорогу миру». До повноти життя (пор. «Напрямки для роздумів» в Лк 24,36– 49). Це означає зрозуміти час твоїх відвідин Богом (в. 44). Це означає прийняти Ісуса як Месію!

–  Але тепер воно закрите перед твоїми очима! (пор. Іс 6,9– 10). Пор. тут далі «Напрямки для роздумів».

в. 43 Бо прийдуть дні на тебе (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,35), і вороги твої валом тебе оточать…

Пророцтво, сповнене біблійними споминами (пор. Іс 29,3; Єр 52,4– 5; Єз 4,1– 3; 21,27; 26,8), які стосуються знищення Єрусалима в 587 р. до Р. Хр. Однак воно ще й відлунює теперішньою історією: місто буде зруйноване в 69– 70 рр. по Р. Хр. римськими військами Тита.

в. 44 вони розчавлять тебе… Пор. Пс 137,9; Ос 10,14; Ам 9,1; Наум 3,10.

–  і не зоставлять у тебе каменя на камені… (Лк 21,6; Мт 24,2; Мр 13,2). Пор. Міх 1,6; 3,12.

–  … за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 1,68).

Відкинення Ісуса жителями Назарета (пор. Лк 4,16– 30) відбувається ще раз, тепер це чинить святе місто, його знищення сприймається як Божа кара у відповідь на відкинення Месії. Воно буде передвіщене з більшою ясністю в Лк 21,20– 24.

ДІМ МІЙ — ДІМ МОЛИТВИ

19,45– 48

Храм із дому молитви став місцем торгівлі й здирства над Богом і людьми! Ісус його очищає: новим храмом буде його тіло, повнота сопричастя між Богом і людьми.

Вигнавши продавців, Ісус вступає у володіння храмом: він готує дім Отця як місце навчання і молитви.

Лука пропускає сцену зі смоковницею (пор. Мр 11,12– 14.20– 25; Мт 21,18– 22), що вже була викладена в іншому контексті у формі притчі в Лк 13,6– 9. У Луки і в Мт 21,12нн епізод відбувається в той самий день, коли Ісус входить в Єрусалим; в Мр 11,15нн день по тому; у Йоана цей епізод відбувається на початку публічної діяльності Ісуса (Йо 2,13– 22).

в. 45 Увійшовши в храм. У Лк 2,49 дванадцятирічний Ісус сказав: «Я маю бути при справах Отця мого». У цьому ще можна почути відлуння з Мал 3,1– 2: «Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій. Ангел союзу, що ви його бажаєте, — ось він іде… Хто витримає день його приходу? І хто встоїться, коли він з’явиться? Таж він, немов вогонь ливарний, неначе луг шаповалів».

–  Ісус заходився виганяти продавців. Таке саме дієслово вживається в екзорцизмах (Лк 9,40.49; 11,14.15.18– 20; 13,32). Ісус символічно очищає храм. Це пророча провокація, яка приводить до сповнення пророцтво Зах 14,21б: «Крамарів більш не буде в домі Господа сил — у той день».

Лука замовчує подробиці про надмірне застосування сили, що їх наводить Мт 21,12 (і Мр 11,15): «Вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів». У Йо 2,15 навіть сказано, що «зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав». Мр 11,16 ще й додає: «а й не дозволив, щоб хтось будь- що переносив через храм» (подвір’я поган, ймовірно, було коротшим шляхом між містом і Оливною горою).

в. 46 Дім мій — дім молитви (Іс 56,7). Лука і Матей пропускають кінцеву частину цитати, яку, натомість, наводить Мр 11,17: «для усіх народів».

–  а ви з нього зробили печеру розбишак (від гр. lestés — грабіжник, розбійник). Гострий докір народові, через слова Єремії (Єр 7,11– 15). У Йо 2,16: «Не робіть дому Отця мого торговим домом!».

Храм був даний ізраїльтянам як місце заступництва і прощення (1 Цар 8,30– 48), але вони зробили з нього сховок від Божого гніву, гарантію для забезпечення власної безкарності (ТОВ).

в. 47 І він щодня навчав їх у храмі (Лк 20,1; 21,37– 38; 22,53).

–  Первосвященики ж і книжники. Вперше голови великих священичих родин (з- поміж яких обирався первосвященик) об’єднуються з книжниками (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,17).

–  а й старшина народу. «Старші народу» (Лк 22,66), світська знать, тобто голови найвпливовіших родин Єрусалима (здебільшого садукеї).

–  шукали його вбити.

Тут вдруге члени синедріону згадуються разом.

Вперше в Лк 9,22 (перше передвіщення страстей), а потім в Лк 20,1; 22,66. Фарисеї більше не згадуються ні як слухачі, ні як прибічники затримання і засудження Ісуса.

в. 48 ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього (Лк 21,38). У Мр 11,18б: «Ввесь народ подивляв його повчання». Лука наполягає на доброму налаштуванні всього народу до Ісуса, на противагу задумам його провідників, які шукали його вбити (в. 47). Пор. Лк 20,19; 22,2.

Паралельні місця: Мт 21,12– 13; Мр 11,15– 18; Йо 2,13– 16

ПСАЛОМ 119, 89-104

119. (118) Хвала законові Господньому

89.Повіки, Господи, слово твоє твердо стоїть на небі. 90. Від роду й до роду твоя правда. Ти укріпив землю, і вона стоїть твердо. 91. За твоїми присудами усе стоїть сьогодні, усе бо тобі служить. 92. Якби закон твій та не був відрадою моєю, я був би вже загинув у моїм горі. 93. Повіки заповідей твоїх я не забуду, бо ними мене оживляєш. 94. Твій я: спаси мене, бо я заповідей твоїх шукаю. 95. Чигають грішники на мене, мене погубити; я ж на свідоцтва твої вважаю. 96. У кожній досконалості кінець я бачив; твоя ж заповідь широкосяжна. 97. Як я люблю закон твій! Він моє повсякденне розважання. 98. Мудрішим за моїх ворогів робить мене твоє веління, бо воно зо мною завжди. 99. Понад усіх моїх учителів я став розумним, свідоцтва бо твої – моє розважання. 100. Більш, ніж старі, я розумію, бо я беріг твої заповіді. 101. Від усякої лихої стежки стримую я ноги, щоб пильнувати твоє слово. 102. Від присудів твоїх не ухиляюсь, бо ти мене навчаєш. 10З. Які солодкі твої слова для мого піднебіння, -для уст моїх солодші меду! 104. Твоїми заповідями я став розумний, тому й ненавиджу всяку неправдиву стежку.