19. притча про міни 11-28;
11. Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з’явитись. 12. Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім. 13. Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся. 14. Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами! 15. І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав. 16. Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять. 17. Гаразд, добрий слуго, – сказав пан, – тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами. 18. І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п’ять мін. 19. Він сказав і цьому: Ти теж будь над п’ятьма містами. 20. Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, 21. бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. 22. А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. 23. Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками. 24. І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін. 25. Пане! -сказали йому, – він має вже десять! 26. Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. 27. А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.” 28. Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.
КОМЕНТАР
ПРОМИШЛЯЙТЕ НИМИ, ПОКИ Я ПОВЕРНУСЯ
19,11– 28
В очікуванні Господнього приходу ми покликані промишляти його дарами, даруючи їх іншим, як Закхей.
Це притча про «золоті монети» (гр. mnai), притча про «міни». Вона передає алегорію, що сповіщає суд, який Ісус здійснюватиме в момент свого повернення, під час остаточного приходу Божого Царства. Це «притча про царську гідність». Вона містить запрошення до діяльної вірності, навіть у маловажних речах, виступаючи проти нетерплячості тих, які думали, що Царство Боже негайно має з’явитись (в. 11 і Ді 1,6).
Ця притча відповідає притчі про «таланти» з Мт 25,14– 30 і, ймовірно, походить з того самого джерела. Лука її глибоко видозмінив, викладаючи у дуже алегоричному стилі та поміщаючи перед входом Ісуса в Єрусалим.
в. 11 він був близько Єрусалиму. «Шлях» до Єрусалима (в. 28), що розпочався в Лк 9,51 і ритмічно пригадувався в Лк 13,22; 17,11; 18,31, має от- от завершитися урочистим входом в святе місто (Лк 19,35– 38).
– Ісус сказав ще одну притчу [для тих, які] думали, що Царство Боже негайно має з’явитись (пор. Ді 1,6).
в. 12 Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю. У Мт 25,14.19 це багатий чоловік, «пан».
– прийняти собі царство та й повернутись потім (в. 15). Поставлення царя- васала мало бути затверджене Римом.
Ймовірно, це алюзія на Архелая, який після смерті свого батька Ірода Великого (4 р. до Р. Хр.) вирушив до Рима для затвердження заповіту свого батька, який хотів його бачити своїм наступником, попри те що той був ненависним для населення (пор. в. 14). Однак Архелай повернувся зі звичайним титулом четверовласника.
в. 13 Покликав він десятьох слуг своїх. Мт 25,14 не вказує їхньої кількості. Але і Лука, і Матей виводять на сцену лише трьох.
– дав їм десять мін. Отож — одна міна для кожного.
Міна («монета»), срібна (або золота) грецька монета, що відповідає 1/60 таланта, дорівнювала 100 драхмам (що рівноцінно 100 римським динаріям). Такою була платня за приблизно три місяці роботи для сільськогосподарського робітника (пор. Мт 20,2). Гроші, довірені слугам в Луки, є значно меншим від тих, про які йдеться Мт 25,15 (п’ять, два, один талант кожному за здібністю!).
– Промишляйте ними (орудуйте ними, пускайте їх в хід), поки я повернуся. У Луки кожен слуга отримує ту саму суму (одну міну, пор. вв. 16.18), якою має промишляти, але дохід є різним. У Матея суми є різними, але дохід (для перших двох слуг) дорівнює тому, що їм було довірено (Мт 25,20– 23).
в. 14 Співгромадяни ж його ненавиділи його (пор. в. 27)… Не хочемо, щоб отой царював над нами! Власне, вслід за Архелаєм до Рима було вислано посольство євреїв, які просили скасувати монархію.
в. 15 І от, як він, прийнявши царство (пор. в. 12),
– назад повернувся. У Мт 25,19: «По довгім часі».
– звелів прикликати до себе слуг тих, … щоб довідатися, хто що придбав. Це сцена зведення рахунків, суду (Мт 25,19).
в. 16 міна твоя придбала інших десять (в. 18). Дохід більший, ніж в Мт 25,20.
в. 17 Гаразд, добрий слуго, … тому, що ти вірний (надійний) у маленькім (у маловажних речах), візьми управу над десятьма містами (десятимістям).
Лука підкреслює непропорційність між дорученим завданням і подальшою царською винагородою (політичного характеру: влада і авторитет в царстві; пор. 2 Кор 4,17). Натомість у Мт 25,21.23 пан каже: «Поставлю тебе над великим», а потім додає: «Увійди в радість пана твого».
в. 18 міна твоя, принесла п’ять мін (в. 16).
в. 19 Ти теж будь над п’ятьма містами. Але без похвали Гаразд, добрий слуго з в. 17.
в. 20 Прийшов ще інший…
– Ось твоя міна, … що я тримав заховану в хустинці. Гр. soudárion, тобто «у тканині». Натомість в Мт 25,18 слуга (охарактеризований як «лукавий і лінивий», Мт 25,26) «пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого».
в. 21 бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий (пор. Мт 25,24):
– береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
Лука як (і більше за) Мт 25,27, перетворює сільський образ на фінансовий (депозит у банку — стягнення суми з відсотками, в. 23).
в. 22 З уст твоїх я тебе суджу (тобто з твоїх слів; пор. Іов 15,6), лукавий слуго! Ти знав, що… (пор. в. 21). Чому ж тоді… (в. 23).
в. 24 Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
в. 25 Пане! … він має вже десять! Цього вірша немає в паралельній розповіді Матея.
в. 26 Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. Мт 25,29 додає: «і він матиме над міру». Дієслова в майбутньому відсилають до Страшного суду.
Такий вирок вже присутній у завершенні притчі про сіяча в Лк 8,18, з варіантом: «заберуть і те, що йому здається, нібито має». Пор. також Мт 13,12; Мр 4,25.
У Луки слуга лукавий не є покараний, а лише відлучений від управління. Натомість, в Мт 25,30 завершення притчі є дуже суворим: «А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів».
в. 27 А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними (в. 14), приведіть сюди й убийте на очах у мене. Жорстоке закінчення (пор. Лк 20,16). Ймовірно, це посилання на помсту Архелая проти тих, які перешкоджали його поставленню на царя.
в. 28 Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму (пор. в. 11). «Простуючи вгору» попереду, Ісус виказує свою рішучість, яку мав на початку шляху (пор. Лк 9,51: «Він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму»).
Паралельні місця: Мт 25,14– 30
ПСАЛОМ 119, 57-72
119. (118) Хвала законові Господньому
57. Доля моя – Господь; я мовив: Берегтиму твоє слово. 58. З усього серця прошу у тебе ласки: змилуйся надо мною по твоєму слову! 59. Я роздумую про мої дороги і спрямовую мої стопи до твоїх свідоцтв. 60. Спішивсь я і не барився, велінь твоїх щоб пильнувати. 61. Мене обплутало мотуззя беззаконних, але я не забув закону твого. 62. Опівночі я встану тебе прославляти -за твої присуди справедливі. 63. Я приятель усім тим, що тебе бояться і заповідей твоїх пильнують. 64. Земля, о Господи, повна твоєї ласки навчи мене твоїх установ. 65. Добре вчинив еси з твоїм слугою; Господи, за словом твоїм. 66. Навчи мене доброго розуму й знання бо я здаюся на твої веління. 67. Поки я не був іще упокорений, блукав я тепер же я пильную твоє слово. 68. Ти добрий і доброчинний; навчи мене твоїх установ. 69. Горді кують на мене брехні, я ж усім серцем бережу заповіді твої, 70. їхнє серце, мов жир, ситне; а я твоїм законом утішаюсь. 71. Добре мені, що був упокорений, щоб установ твоїх навчитись. 72. Ліпший для мене закон уст твоїх, ніж гори золота й срібла.
