19. Ісус у Закхея 1-10;
1. Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто). 2. А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий. 3. Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. 4. Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою. 5. Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.” 6. І зліз той швидко і прийняв його радо. 7. Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.” 8. А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.” 9. Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. 10. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”
КОМЕНТАР
СЬОГОДНІ НА ЦЕЙ ДІМ ЗІЙШЛО СПАСІННЯ
19, 1– 10
Після просвітлення читач, який був багатим, добрим і… сліпим, визнає себе малим, грішником і бажає побачити Ісуса! Тому саме сьогодні Ісус може оселитися в ньому: саме сьогодні приходить спасіння.
Розповідь, що є лише в Луки, розглядає його улюблену тему: навернення (Лк 5,32).
Навернення митаря виявляє Божу ініціативу, яка завжди нас випереджає.
в. 1 Увійшовши в Єрихон. Це «місто пальм», прикордонне місто, розташоване на 260 м нижче рівня моря, через яке треба було обов’язково проходити дорогою до Єрусалима всім тим, що приходили з Йорданської долини. Будучи прикордонним містом, воно мало й митний пункт». Місто, про яке тут йдеться, належить до новозавітного періоду, розташоване на гирлі ущелини Ваді ел- Келт і було збудоване Іродом Великим і римськими губернаторами. Завдяки кліматичним умовам воно славилося своєю зимовою резиденцією. На 2 км на північ від цього центру стояв колись старозавітній Єрихон, сучасне місто Телль ес- Султан, сліди постійних поселень на його території датують VIII тисячоліттям до Р. Хр., а перші поселення були ще в Х тисячоліття до Р. Хр., що робить його найдавнішим містом на землі.
в. 2 Закхей. Євр. Zakkai, «чистий» або «Бог собі пригадав», якщо його тлумачити як скорочення Захарії.
– був головою над митарями й був багатий. Він є багатим управителем, головою над корпорацією митарів (від гр. architelónes, пор. «Засоби для розуміння» в Лк 3,12– 13).
в. 3 Він бажав бачити Ісуса, хто він такий. Такий самий вислів вживався на позначення інтересу Ірода (Лк 9,9б).
в. 4 Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.
Поведінка, що не дуже личить гідності й престижу начальника! Сикомор є дуже великим деревом, але його перші гілки ростуть не надто високо.
в. 5 Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай”. Він називає його на ім’я, як Симона фарисея (Лк 7,40), Марту (Лк 10,41), Петра (Лк 22,31.34), Юду (Лк 22,48).
– бо я сьогодні маю бути в твоїм домі. Це час спасіння, сьогодні Бога, день Божого втручання в історію людини (Лк 2,11; 4,21; 5,26; 13,32.33; 22,34.61; 23,43) (пор. в. 9). Закхеєві пропонується, тут і зараз, нагода прийняти в своє серце і в свій дім Месію (пор. Лк 9,48; 16,9; 18,17).
в. 6 І зліз той швидко і прийняв його радо. Невеликий спалах, який втілює ідеал відповіді на Ісусове слово, що його подає Лука: злізти швидко (Лк 1,39; 2,16; 24,33) і прийняти (Лк 10,38) радо. Щодо терміну радість, пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,10.
в. 7 Всі, бачивши те, заходилися нарікати (Лк 5,30; 15,2).
– До чоловіка грішника зайшов у гостину. Митарів прирівнювали до грішників, які не дотримуються Закону (пор. Лк 18,9– 14) і яких не можна відвідувати. Запросивши сам себе в дім грішника, тобто нечистого, Ісус порушує найважливіші раббіністичні приписи (пор. Лк 5,30; 7,34; 15,2; Мт 9,11; 11,19).
в. 8 Господи. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,8.
– ось половину майна свого даю вбогим. Закхей не дотримується поради віддати все (Лк 18,22), а ділиться (дієслова в теперішньому часі можуть ще вказувати на звичну дію). Пор. Лк 6,30.38; 12,33.
– а коли чимсь когось і покривдив (пор. Лк 3,13– 14). Ця фраза не обов’язково має означати, що він когось покривдив чи в когось щось відібрав; її зміст такий: «Якщо я помічу (виявлю), що…».
– поверну вчетверо (Вих 21,37; 2 Сам 12,6). Це за римським правом відповідає покаранню за явну крадіжку. Однак таке відшкодування збитків перевершує вимоги єврейського закону. Власне, у Вих 22,3.6 потрібно віддати вдвоє; у Лев 5,21– 24 і в Чис 5,6– 7 віддати все і на додаток 20 відсотків відшкодування. Однак у Прип 6,31 навіть всемеро!
Весь цей вірш відлунює словами невірного управителя в Лк 16,5– 7.
в. 9 Ісус сказав до нього. Він звертається до Закхея, а також до тих, які нарікають (пор. в. 7).
– Сьогодні (пор. в. 5) на цей дім зійшло спасіння. Після Лк 1,69.71.77 знову з’являється термін «спасіння», хоча він часто присутній у дієслівній формі «спасати» (Лк 6,9; 7,50; 8,12.48.50; 9,24; 17,19; 18,42).
– бо й він син Авраама. Ісус включає Закхея до народу союзу, а отже сприймає як спадкоємця обітниць (Лк 1,55.73; 13,16; Ді 3,25; Гал 3,7).
в. 10 Син бо Чоловічий (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,24).
– прийшов шукати (пор. в. 3) і спасти те, що загинуло. Пор. Єз 34,16: «Котре запропастилось, я відшукаю, котре відлучилось, заверну; поранене перев’яжу, недуже підсилю»; і притчі про милосердя в Лк 15 (вв. 6.9.24.33).
Пор. Лк 5,32: «Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних». А «праведники», поки не визнають себе грішниками, залишаються в списку очікування на спасіння!
ПСАЛОМ 119, 41-56
119. (118) Хвала законові Господньому
41. Нехай прийде, о Господи, на мене твоя милість і твоє спасіння по твоєму слову. 42. І я відповім тим, що кепкують з мене, – бо я звірився на твоє слово. 43. Не забирай з уст моїх слів правди, бо я на присуди твої надіюсь 44. і пильнуватиму закон твій завжди, по віки вічні. 45. І я ходитиму в обширі, бо заповідей твоїх шукаю. 46. Я промовлятиму перед царями про твої свідоцтва -і не осоромлюся. 47. Втішатимуся веліннями твоїми, -я їх люблю. 48. І до твоїх велінь буду здіймати мої руки, – я їх люблю, і буду роздумувати про твої установи. 49. Згадай слузі твоєму твоє слово, бо ти подав мені надію. 50. Оце моя відрада в моїм горі, що твоє слово мене оживляє. 51. Горді глузують з мене вельми, та від закону твого я не відхиляюсь. 52. Я згадую, о Господи, твої присуди споконвічні – і утішаюсь. 53. Обурення охопило мене супроти беззаконних, що покидають закон твій. 54. Твої установи піснями для мене стали у долі мого вигнання. 55. Я згадую, о Господи, ночами твоє ім’я і бережу закон твій. 56. Це була моя частка, що я беріг твої заповіді.
