18. оздоровлення сліпого 35-43

35. І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. 36. Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. 37. Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. 38. І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!” 39. Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!” 40. Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: 41. “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, – сказав той, – “щоб я прозрів!” 42. Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.” 43. І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.

КОМЕНТАР

ЩО ХОЧЕШ, ЩОБ Я ЗРОБИВ ТОБІ?

18,35– 43

Слухання страстей Господніх помалу оздоровляє нас від нашої сліпоти: воно дає нам прийти на світло як Божим дітям, які здатні бачити Сина і йти за ним. Через вухо зцілюється око: це просвітлення Словом, яке відкриває нам очі на нашу реальність і на реальність Бога.

У Луки це єдиний раз, коли йдеться про зцілення сліпого. Це перше проголошене чудо (Лк 4,18; 7,22) та останнє сповнене, і його слід розглядати у зв’язку зі сповненням Писання (Іс 29,18; 35,5; 42,7). Насправді ж буде ще одне: чудо з вухом слуги первосвященика (Лк 22,50– 51).

в. 35 І як він наближався до Єрихону (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 19,1). У Мт 20,29 і Мр 10,46 чудо відбувається, коли Ісус виходить з Єрихона. У Луки, мабуть, для того, щоб звільнити місце для епізоду про зустріч з Закхеєм (Лк 19,1– 10), Ісус чинить його, входячи в місто.

  один сліпий сидів край дороги й просив милостині. У Мр 10,46 він має ім’я, його звати Вартимей (син Тимея). У Мт 20,30 сліпих є двоє (як у Мт 9,27– 31).

в. 36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. Сліпий запитує про причину сум’яття і незвичного руху на дорозі.

в. 37 це Ісус Назарянин проходить. Родом з Назарета. Ісус народився у Вифлиємі, але Назарет є «місцем проживання» його родини (Лк 2,39.51; 4,16). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 1,26.

в. 38 І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!” (= в. 39б).

Лише ця молитва повторюється двічі (= Мр 10,47.48; Мт 20,30.31). Схоже взивання лунає в епізоді про десятьох прокажених в Лк 17,13. Пор. також Мт 9,27 (зцілення двох сліпих) і Мт 15,22 (зцілення дочки жінки ханаанянки).

У духовній традиції Сходу це взивання стало «Ісусовою молитвою» («Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві»).

Ісусе (= «Бог спасає», пор. Ді 2,21; 4,11– 12). Окрім бісів (Лк 4,34; 8,28) — але в геть інший спосіб! — тут вдруге Ісуса називають по імені. Перший був у епізоді з прокаженими (Лк 17,13), а ще буде в Лк 23,42 («добрий розбійник»).

Сину Давидів. Месіанський титул (Лк 1,32.69; 20,41– 44; пор. Мр 11,10; 12,35– 37). Родовід Ісуса в Лк 3,24– 38, як і поданий в Мт 1,1– 17, доводить походження Ісуса від Давида, що є основою його законності як Месії. Його визнають таким деякі його співвітчизники і будуть проголошувати таким в апостольському проповідуванні (Ді 2,29– 32; 13,22– 23; Рм 1,3– 4).

змилуйся надо мною! Благання, на яке часто натрапляємо в Псалмах (Пс 6,3; 9,14; 31,10; 41,5.11; 51,3…). Пор. також Лк 16,24; 17,13; 18,13.

в. 39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього… Так само й учні «сварилися» на тих, які приводили до нього дітей (Лк 18,15).

  та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!” (= в. 38).

в. 40 Ісус зупинився (про це каже лише Лука) і звелів привести його до себе.

Лука пропускає колоритну деталь з Мр 10,50: «Він [сліпий] же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса». У Мт 20,29– 34 сліпих є двоє, а Ісус, побачивши їх, зворушується.

в. 41 Що хочеш, щоб я зробив тобі? Таке саме запитання Ісус ставить Якову і Йоану в Мр 10,36.

  Господи (гр. Kýrie; у Мр 10,51: «Учителю мій», раббуні), … щоб я прозрів! Гр. дієслово anablépo означає: підводити очі, дивитися вгору, тому взивання стає:

«Дай, щоб я бачив, дай, щоб я знову міг підвести очі й дивитися вгору!».

в. 42 Прозри! Жодного дотику, лише наказ.

  Віра твоя спасла тебе. Такий самий вираз в Лк 7,50 (грішниця в домі фарисея), Лк 8,48 (хвора жінка) і Лк 17,19 (прокажений самарянин). Перші дві цитати завершуються словами: «Йди в мирі!».

в. 43 І вмить (гр. parachrêma — відразу, як в інших чудах, Лк 1,64; 4,39; 5,25; 8,44.47.55; 13,13; пор. також Лк 22,60) прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога.

  І ввесь народ. «Народ» з в. 36 поступається місцем «всьому народові».

  побачивши те, віддав хвалу Богові. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,20.

Паралельні місця: Мт 20,29– 34; Мр 10,46– 52

ПСАЛОМ 119, 25-40

119. (118) Хвала законові Господньому

25. Душа моя до пороху прилипла, оживи мене за твоїм словом. 26. Я оповів мої дороги, і ти вислухав мене; навчи мене твоїх установ! 27. Дай мені зрозуміти дорогу заповідей твоїх, і про чудеса твої я буду роздумувати. 28. Тане душа моя від смутку, постав мене на ноги за твоїм словом. 29. Дорогу неправди відверни від мене, подай ласкаво закон твій. 30. Я собі вибрав дорогу правди, доставив присуди твої перед собою. 31. Я пристав міцно до свідоцтв твоїх; о Господи, не дай мені осоромитись! 32. Дорогою велінь твоїх поспішатиму, бо ти пошириш моє серце. 33. Навчи мене, о Господи, дороги установ твоїх, триматимусь її на кожнім кроці. 34. Дай мені розум, і я берегтиму закон твій, зберігатиму його усім серцем. 35. Настав мене на стежку велінь твоїх, у ній бо моя втіха. 36. Нахили моє серце до свідоцтв твоїх, не до наживи. 37. Поверни мої очі, щоб не дивились на марноту! Живи мене на твоїй дорозі! 38. Утриваль твоєму слузі твоє слово, що веде до страху перед тобою. 39. Відверни від мене сором, котрого я боюся, бо присуди твої добрі. 40. Глянь, я твоїх заповідей прагну; живи мене по твоїй правді.