17. прихід Божого Царства 20-37

20. Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно; 21. ані не скажуть: Ось воно тут! – або: Он там! – бо Царство Боже є між вами.” 22. Далі сказав він до учнів: “Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день Сина Чоловічого, та не побачите. 23. Скажуть вам: Ось він тут! – або: Он він там! – не йдіть і не шукайте! 24. Бо, як блискавка, що, блиснувши, світить з одного краю неба до другого, так буде свого дня Син Чоловічий. 25. А перше він мусить багато страждати й бути відкинутим цим родом. 26. Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого: 27. їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і надійшов потоп, і вигубив усіх їх. 28. Так само сталось і за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; 29. та того дня, коли Лот вийшов з Содому, линуло вогнем і сіркою з неба, і всіх вигубило. 30. Так само буде й того дня, як об’явиться Син Чоловічий. 31. Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад. 32. Згадайте собі жінку Лота. 33. Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим. 34. Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, а другого зоставлять. 35. Дві жінки молотимуть укупі: одну з них візьмуть, другу ж зоставлять. (36. Двоє будуть на полі: одного візьмуть, а другий лишиться).” 37. Тоді вони його спитали: “Де, Господи?” Він відповів їм: “Де труп, там й орли зберуться.”

КОМЕНТАР

КОЛИ ПРИЙДЕ ЦАРСТВО БОЖЕ?…
ДЕ, ГОСПОДИ?

17,20– 37

Царство Боже є між нами, але приховано. В кінці ми його побачимо виразно. Тепер воно нам дає змогу жити щоденним життям, яке є місцем спасіння, а не погибелі.

Це перша з двох есхатологічних проповідей (що стосуються кінця часів). Цей «малий апокаліпсис» (= об’явлення) є лише в Луки і зосереджений на приході Сина Чоловічого. Він наводить нам критерії для прочитання «моєї» історії (історії кожного з нас, особистої долі) з позиції віри. У Лк 21,5– 36 буде «великий апокаліпсис», спільний для синоптиків, виголошений у Храмі та викладений у більш вселенському зрізі з проекцією на майбутнє. Він говоритиме нам про «нашу» історію, тобто про долю людства.

в. 20 коли прийде Царство Боже. Це велике запитання юдаїзму, особливо в час переслідування і чужоземного панування. Це есхатологічна проблема. Вона хвилює уми релігійних (і не тільки) провідників, які шукають попереджувальних знаків про нього, щоб знати його дату і місце (пор. в. 37: Де, Господи?).

  Царство Боже прийде непомітно. BJ перекладає: «не впадає у вічі», вислизає з поля зору навіть уважного спостерігача. Гр. paratéresis вказує на «спостереження- дослідження» астролога чи медика.

в. 21 Ось воно тут!… Он там! (пор. в. 23). Пор. Мт 24,23; Мр 13,21.

  Царство Боже є між вами. Зважаючи на контекст, це ще може означати: «воно досяжне для всіх». Але ще можна перекласти: «всередині вас» (як внутрішня дійсність).

в. 22 Прийдуть дні (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,35).

  коли бажатимете побачити бодай один день (з днів його приходу, парусії) Сина Чоловічого (вв. 24.26.30; пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,24).

  та не побачите.

Протиставлення між бажатимете побачити і та не побачите чітко каже, що учні матимуть період очікування між початком встановлення Царства і його повною реалізацією через «об’явлення Сина Чоловічого» (в. 30).

в. 23 не йдіть і не шукайте! (пор. в. 21; Лк 21,8; Мт 24,23.26; Мр 13,21). «Не відходьте, не поспішайте» (ТОВ). Лука не згадує, що постануть «месії неправдиві та пророки ложні» (Мр 13,22).

в. 24 як блискавка, що, блиснувши, світить з одного краю неба до другого (= Мт 24,27). З одного краю горизонту до іншого.

  так буде свого дня Син Чоловічий (вв. 22.26.30).

«День» суду зі славним приходом Сина Чоловічого буде раптовим і непередбачуваним (2 Пт 3,10).

в. 25 А перше він мусить багато страждати. Учні бачать, що надходять скорботні дні. Це ще одне передвіщення страстей (пор. Лк 9,22.44; 12,50; 13,33; 18,31– 33).

Він мусить. Мова не про моральний обов’язок, а про «божественну необхідність» (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,43). Це сповнення обітниці Божої. «Хіба не треба було Христові так страждати…?» (Лк 24,26).

  й бути відкинутим цим родом. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,41.

вв. 26– 27 Як було за днів Ноя (Бут 7,1– 23), … їли, пили, женилися, виходили заміж (Мт 24,37– 38) … і надійшов потоп, і вигубив усіх їх (пор. в. 29).

в. 28 Так само сталось і за днів Лота (Бут 19,1– 29; відсутнє в паралельному тексті Мт): їли, пили, купували, продавали, садили, будували. Це звичайні турботи щоденного життя.

в. 29 линуло вогнем і сіркою з неба (Бут 19,24; Єз 38,22), і всіх вигубило (пор. в. 27). Пор. 2 Пт 2,6– 7; Юд 7.

в. 30 Так само буде й того дня, як об’явиться Син Чоловічий (вв. 22.24.26). У Мт 24,39: «Так буде й прихід…». У Ам 5,18 йдеться про «день Господній». Пор. 2 Пт 2,9.

Перестороги, що йдуть далі, підкреслюють жахливий і невідворотній характер «того дня» (пор. Єр 4,6; 6,1; 48,6; 49; 51,6).

в. 31 Хто буде… на крівлі, а речі його («цінні речі») в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад (пор. Бут 19,17; Лк 21,21). Мт 24,17– 18 (Мр 13,15– 16) додає: «узяти свою одіж».

Мт 24,19– 20 (Мр 13,17– 18) ще додає: «Горе вагітним і годуючим за тих днів! (пор. Лк 21,23). Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу».

в. 32 Згадайте собі жінку Лота (Бут 19,26). Не можна обертатися назад!

в. 33 Хто буде намагатися спасти (зберегти) своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим (його спасе). Пор. Лк 9,24; Мр 8,35; Мт 10,39; 16,25; Йо 12,25.

вв. 34– 35 тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть… .

  Дві жінки молотимуть укупі: одну з них візьмуть… (Мт 24,41).

[в. 36] Двоє будуть на полі: одного візьмуть, а другий лишиться. Цього вірша немає в найважливіших рукописах. Ймовірно, він походить з Мт 24,40.

Дієслова «взяти» і «зоставляти» рівнозначні дієсловам «погубити» і «зберігати» (спасати) власне життя (в. 33). Ці приклади також виражають раптовий прихід кінця часів.

в. 37 Де, Господи? Це запитання прив’язується до іншого з в. 20: коли прийде Царство Боже.

  Де труп, там й орли зберуться (Іов 39,30; Мт 24,28).

Хижі птахи часто з’являються в зображеннях суду в СЗ (Іс 18,6; Єр 7,33; 12,9; 15,3; 16,4; 19,7; 34,20; Єз 29,5; 39,17; Од 19,21) і означають, що ніхто не уникне суду.

Паралельні місця: Мт 24,23– 27.37– 40.17– 18; Мр 13,21.15– 16

 

ПСАЛОМ 116-117

116. (115) Божі діла 1-11; подяка 12-19

1. Алилуя. Я люблю Господа, бо він почув мій голос і мої благання. 2. Бо прихилив до мене своє вухо, тому взиватиму до нього всі дні мої. 3. Обвили мене пута смерти, сіті Шеолу мене вхопили, журба й горе на мене навалились. 4. І я прикликав ім’я Господнє: «О Господи, благаю, спаси мою душу!» 5. Добрий Господь і справедливий, Бог наш – співчутливий. 6. Господь береже простих; я знемігся, і він мене спас. 7. Повернись, душе моя, до відпочинку твого, бо Господь учинив добро з тобою. 8. Бо спас від смерти моє життя, очі мої, від сліз і ноги від падіння. 9. Я буду перед Господом ходити у живих країні. 10. Я був непохитний у довір’ї навіть тоді, коли казав: «Який же я нещасний!» 11. У моїм схвилюванні я мовив: «Усяк чоловік – неправдомовець!» 12. Чим Господеві я віддячу за всі його добродійства для мене? 13. Я підніму чашу спасіння і прикличу ім’я Господнє. 14. Виконаю обіти мої Господеві перед усім його народом. 15. Цінна в очах Господніх смерть його вірних. 16. Змилуйсь, о Господи, бо я слуга твій; слуга твій, син твоєї слугині; ти розкував мої кайдани. 17. Я принесу тобі похвальну жертву І прикличу ім’я Господнє. 18. Виконаю обіти мої Господеві перед усім його народом. 19. В дворах дому Господнього, Посеред тебе, о Єрусалиме! Алилуя!

117. (116) Подяка – хвала

1. Хваліте Господа, усі народи! Славте його, усі люди! 2. Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки. Алилуя!