17. оздоровлення десятьох прокажених 11-19;
11. Одного разу, простуючи до Єрусалиму, Ісус проходив між Самарією і Галилеєю. 12. Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека. 13. Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!” 14. Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися.15. Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. 16. І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин. 17. Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять? 18. І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?” 19. І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”
КОМЕНТАР
ІСУСЕ, НАСТАВНИКУ, ЗМИЛУЙСЯ НАД НАМИ!
17,11– 19
Десять прокажених являють собою ціле людство, зцілене Ісусом. Хто це усвідомлює і повертається до Ісуса, щоб подякувати йому, йде посланцем до інших. Адже спасіння не є звичайним зціленням, а нашим сопричастям з Отцем, яке реалізується з Сином і з братами.
Розповідь про зцілення десяти прокажених, з деякими аналогіями з Лк 5,12– 16, є лише в Луки. Вона розгортається в контексті шляху до Єрусалиму і в рамках теми про віру- визнання, яка веде до спасіння.
в. 11 Одного разу, простуючи до Єрусалиму. Цей шлях розпочинається в Лк 9,51: «Він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму», ще раз підтверджується в Лк 13,22: «простуючи до Єрусалиму». І про нього знову буде згадуватися в Лк 18,31 і 19,28.
– Ісус проходив між Самарією і Галилеєю. Топографічна точність вимагала б навести Галилею перед Самарією. Проте Ісус, ймовірно, відхиляється на схід, щоб потім спуститися вздовж долини Йордану. Власне, він буде проходити через Єрихон (зцілення сліпого і прийняття Закхея, Лк 18,35– 19,10), а звідти знову підніметься до Єрусалима. Це також могло б пояснити присутність самарянина серед прокажених.
в. 12 вийшло йому назустріч десять прокажених. Пор. Лк 5,12– 16.
– що стояли здалека. Вони піднесли голос і казали. Все відбувається за нормами, прописаними в Лев 13,45– 46 (Чис 5,2– 3).
в. 13 Ісусе. Тут вперше Ісуса називають на ім’я. Це повториться знову в Лк 18,38 (сліпець з Єрихона) і в 23,42 («добрий розбійник»). «Бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді 4,12). У Лк 4,34; 8,28 біси називали його на ім’я.
– Наставнику (від гр. epistátes). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,5.
– змилуйся над нами! Пор. Лк 16,24; 18,13, а особливо 18,38.39 (сліпець з Єрихона). У Лк 5,12 прокажений молить: «Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим». Цей вислів широко вживається в СЗ (Іс 33,2; Пс 6,3; 9,14; 25,16; 26,11; 30,11; 31,10…).
в. 14 Ідіть та покажіться священикам. За приписами в Лев 13,16– 17; 14,2нн. У Лк 5,14 (Мт 8,4; Мр 1,44) є ще додаток: «І принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво».
Зверніть увагу, що Ісус посилає їх до священиків «перед» тим, як вони зцілилися.
– І сталось, як вони йшли, очистилися (стали чистими, оздоровилися). Зцілення не є миттєвим (як в Лк 5,13). Пор. також, в 2 Цар 5, видужання сирійця Наамана (пор. Лк 4,27).
в. 15 Один же з них (мабуть, саме тому, що був самарянином, в. 16) не показується священикам, а…
– побачивши, що видужав, повернувся.
– славлячи Бога (в. 18; пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,20).
– великим голосом. Пор. Лк 1,42; 4,33; 8,28; 19,37; 23,23.46.
в. 16 І припав лицем до ніг Ісуса (пор. Лк 5,8.12; 8,41; Ді 10,25).
– почав йому дякувати. Лука вживає гр. дієслово eucharistéo. Букв. «чинити євхаристію» = складати подяку, дякувати.
– Він був самарянин. Як «добрий» самарянин в Лк 10,29– 37. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,52.
в. 18 І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати (в. 15), ніхто інший, окрім цього чужинця? Від гр. allogenés — «іншого походження».
в. 19 Встань, іди: віра твоя спасла тебе. Такий самий вислів є і в Лк 7,50 (грішниця в домі фарисея), Лк 8,48 (хвора жінка) і Лк 18,42 (сліпець з Єрихона). Перші дві цитати завершуються словами: «Йди в мирі!».
ПСАЛОМ 114-115
114. (113) Пасхальний гимн
Алилуя. Коли Ізраїль вийшов з Єгипту, дім Якова з-поміж людей чужої мови, 2. святинею його стала Юдея, Ізраїль – його царством. 3. Море побачило те й кинулось тікати, Йордан назад повернувся. 4. Гори, мов барани, скакали, горби – немов ягнята. 5. Що з тобою, море, що ти кинулось тікати, і з тобою, Йордане, що ти назад повернувся? 6. З вами, о гори, що скачете, мов барани, а ви, горби, – немов ягнята? 7. Перед обличчям Господнім, трясися, земле, перед обличчям Бога Якова, 8. що скелю перетворює в озеро воднисте, а кремінь – у водяні джерела.
115. (114) Богові належиться хвала 1-3; ідоли – неживі 4-8; заклик надіятися на Господа 9-18
Не нам, о Господи, не нам, а імені твоєму дай славу, заради милости твоєї і твоєї правди. 2. Чому б народи мали говорити: «Де ж він, той Бог їхній?» 3. Наш Бог на небі; усе, що захотів, створив він. 4. Божища їхні – то золото й срібло діло рук людських. 5. Мають уста, і не говорять; очі мають, але не бачать. 6. Вуха мають, але не чують, ніс мають, але не мають нюху. 7. Руки мають, але не дотикають, ноги мають, але не ходять, не чути голосу з їхнього горла. 8. Ті, що їх виробляють, хай самі, як вони, стануть, усі, що на них покладаються. 9. Ізраїлю, на Господа звіряйся! Він допомога їхня і щит їхній. 10. О доме Арона, на Господа звіряйся! Він допомога їхня і щит їхній. 11. Ви, що боїтеся Господа, на Господа звіряйтесь! Він допомога їхня і щит їхній. 12. Господь, згадавши нас, поблагословить; поблагословить дім Ізраїля, поблагословить дім Арона. 13. Поблагословить тих, що Господа бояться, малих, як і великих. 14. Хай Господь вас помножить, вас і дітей ваших. 15. Благословенні будете Господом, що створив небо і землю. 16. Небо, – небо Господнє, а землю він дав синам людським. 17. Не мертві Господа будуть хвалити, і ніхто з тих, що сходять у могилу. 18. А ми благословляємо Господа, віднині і повіки. Алилуя.
