17. Чотири попередження 1-10
1. Ісус сказав до своїх учнів: “Неможливо, щоб не з’являлися спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять. 2. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив’язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих. 3. Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому. 4. І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, – прости йому.” 5. Апостоли сказали Господові: “Додай нам віри.” 6. Господь же сказав: “Якби ви мали віру, як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: Вирвися з корінням і посадися в морі, – і вона б послухала вас. 7. Хто з вас, мавши слугу, орача або пастуха, скаже до нього, коли він прийде з поля: Іди мерщій та сідай до столу? 8. А чи не скаже йому радше: Зготуй мені щось на вечерю та підпережись мені служити, поки я буду їсти й пити, а потім ти будеш їсти й пити? 9. Чи буде дякувати слузі (тому) за те, що виконав наказане? 10. Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити.”
КОМЕНТАР
ДОДАЙ НАМ ВІРИ
17,1– 10
Для того, щоб не згіршувати інших і вміти прощати, необхідно збільшити власну віру. Вона чинить неможливе: дарує нам здатність служити в дусі дарування й любові, як сам Господь.
Лука об’єднує тут різні науки Ісуса для учнів щодо життя в спільноті: згіршення, прощення, сила молитви і покора в служінні.
в. 1 Неможливо, щоб не з’являлися спокуси. У Святому Письмі «спокуса» (або згіршення, гр. skándalon) — це не поганий приклад чи мерзенний вчинок, а за етимологією, пастка чи сильце (Пс 69,23; 124,7; Рм 14,13.21; 1 Кор 8,9.13), перешкода, «камінь спотикання», який стає причиною падіння (пор. Лев 19,14; Пс 119,165; Іс 8,14– 15), а також це сам Ісус, розіп’ятий Христос — «ганьба для юдеїв, і глупота для поган» (1 Кор 1,23; пор. Рм 9,33; 1 Пт 2,8). Пор. також в Лк 7,23: «Блаженний той, хто не спотикнеться через мене». Пор. тут далі «Напрямки для роздумів».
– Однак, горе тому (= Мт 18,7). Звучить як прокляття, але це серйозне попередження, щоб застерегти проти кінцевого нещастя. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 6,24.
в. 2 Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив’язано йому до шиї (Мр 9,42б; Мт 18,6б), і він був кинутий у море. Це не пропонування смертної кари чи самогубства, а гостре братнє напоумлення, перестрога. Пор. вислів Ісуса про Юду в Мр 14,21б: «Краще було б не родитись чоловікові тому».
– ніж щоб він спокусив одне з цих малих (Мр 9,42а і Мт 18,6а додають: «що вірують у мене»). Тут малі — це ті, які мають незрілу і слабку віру, і тому їх легко можна збити з пуття; вони можуть згрішитись і пропасти (пор. Рм 14,13.21; 1 Кор 8,9.13).
Лука пропускає радикальні вирази («вирвати» око, «відітнути» руку або ногу, які стали причиною спокуси), що є в Мт 18,8– 9 і Мр 9,43– 47.
в. 3 Коли згрішить твій брат. Багато рукописів додають: «супроти тебе».
– докори йому (Лев 19,17– 18; Сир 19,13– 17). Такий самий термін вживався для опису того, як Ісус погрозив бісам (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 18,15).
– й, як він покається, прости йому (пор. Лк 6,37– 38; 11,4). Правдиве братнє напоумлення є виявом милосердя. У Мт 18,15– 17: «Докори йому віч- на- віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох…».
в. 4 І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, — прости йому. У паралельному уривку, в Мт 18,21– 22, Петро запитує: «Скільки разів маю йому простити?». Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але — до сімдесяти раз по сім». Необмежене прощення, але необхідною передумовою для нього є навернення. Пор. 1 Тм 5,20; 2 Тм 4,2.
Прощення становить «професійну діяльність» Бога. Він радо прощає і веселиться прощенням (пор. Лк 15,22– 32).
в. 5 Апостоли (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 6,13) сказали Господові: «Додай нам віри.» Пор. Мр 9,24.
в. 6 Якби ви мали віру, як зерно гірчичне. Пор. Лк 13,19, де цитата все- таки подається з посиланням на Царство Боже. Мт 13,31– 32 (Мр 4,31– 32) додає: «Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим…». У Мт 21,21 у сцені про безплідну смоковницю: «Коли матимете віру й не завагаєтесь…».
– сказали б цій шовковиці. У Мт 17,20; 21,21 і в Мр 11,23: «оцій горі». Знову ж таки Мт 17,20 (але в іншому контексті) додає: «і нічого не буде для вас неможливого». Пор. 1 Кор 13,2.
в. 7 Хто з вас, мавши слугу… Нагадує певними аспектами притчу про пильних слуг, що чекають на свого пана, Лк 12,35– 48.
в. 9 Чи буде дякувати слузі (тому) за те, що виконав наказане? Це риторичне запитання: пан не служить! Ісус же посеред своїх є тим, хто служить (пор. Лк 22,27; Йо 13,1– 17).
в. 10 Ми слуги непотрібні… «Непотрібний» = безвартісний, без вартості, де прикметник визначає не так їхні якості, як юридичний статус. Вислів, що зазвичай звучить: «ні на що непридатний/малоцінний», застосовується й до учнів. Тому як зробите все, що звелено вам…, намагайтеся не забувати, що «ніхто не є незамінним в служінні Господу!».
Наше служіння має бути цілковито дарованим в рамках обов’язків Царства. Дарованість є обов’язковою для Божих слуг.
Паралельні місця: Мт 18,6– 7.15.21– 22; 17,20; 21,21;
Мр 9,42; 11,23
ПСАЛОМ 112-113
112. (111) Щастя праведника
Алилуя. Щасливий чоловік, що Господа боїться, що в його заповідях вельми милується. 2. Потомство його на землі буде потужне, рід праведників буде благословенний. 3. Достаток і багатство буде в його домі, щедрість його триватиме повіки. 4. Він світить правим в темряві, як світло, добрий і милосердний і справедливий. 5. Добре тому, що милосердний і позичає, який управляє своїми справами по правді. 6. Бо він не захитається повіки; пам’ять про праведника буде вічна. 7. Лихої чутки він лякатися не буде, серце його безпечне, довірливе у Господі. 8. Серце його стійке, боятися не буде, аж поки не побачить покореними своїх ворогів. 9. Він розсипає, роздає убогим; правда його триватиме повіки, ріг його підійметься у славі. 10. Бачить те грішник і злиться, і мучиться, скрегочучи зубами; та бажання грішників пропаде.
113. (112) ХвалітеГоспода! 1-3; він – славен 4-6; милосердиться над нещасними 7-9
Алилуя. Хваліте, слуги Господні, хваліте ім’я Господнє. 2. Нехай ім’я Господнє буде благословенне віднині і повіки. 3. Від сходу сонця до його заходу хвальне ім’я Господнє. 4. Високий над усіма народами Господь, над небесами його слава. 5. Хто, як Господь, Бог наш, що возсідае на престолі, 6. що дивиться униз, на небо і на землю? 7. Що піднімає з пороху злиденного, що з гною бідного підносить, 8. щоб посадити його з вельможами, з вельможами народу свого. 9. Дає неплідній жити в хаті, зробивши з неї щасливу дітей матір.
