16. багач та Лазар 19-31
19. Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішне. 20. Убогий же якийсь, на ім’я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий; 21. він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його. 22. Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали. 23. В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, 24. і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум’ї цім. 25. Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся. 26. А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять. 27. Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого; 28. я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки. 29. Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають. 30. Той відповів: Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються. 31. А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.”
КОМЕНТАР
ТЕПЕР ВІН ТІШИТЬСЯ ТУТ, А ТИ МУЧИШСЯ
16,19– 31
Тут маємо продовження улюбленої теми Луки: вбогий, покинутий біля наших воріт, є Христом, який нас спасає. Замість того, щоб копати безодню між собою і ним, я покликаний наповнити її: коли я даю братові, я сам стаю Божою дитиною.
Після Лк 15,11– 32 (про милосердного батька) і Лк 16,1– 9 (про невірного управителя) притча про багача і жебрака Лазаря — це ще одна символічна розповідь, що є частиною особливого спадку Луки. Вона ще раз підкреслює небезпеку багатства і несе в собі сильний заклик до навернення.
Притча складається з двох сцен: одна, вв. 19– 26, описує долю багача і Лазаря, а інша, вв. 27– 31, ще раз підтверджує відмову показувати знак, якого вимагають (Лк 11,29; Мт 12,39).
в. 19 Був один чоловік багатий (пор. Лк 12,16). Деякі рукописи його називають «Нівес», але можливо, це всього лиш асонанс з латинським словом «dives» — багатий.
– що одягавсь у кармазин та вісон (коштовна тканина).
– та бенкетував щодня розкішно. Від латинського слова epulari (бенкетувати) походить ім’я (чи означення) «epulone» — ненажера, а тому в латинській традиції побутує назва: «притча про багатого ненажеру».
в. 20 Убогий (від гр. ptochós) же якийсь, на ім’я Лазар. Євр. Eliezer — «Бог допомагає». Це єдиний випадок, коли персонаж притчі має ім’я.
Його не слід плутати з Лазарем, другом, якого воскрешає Ісус (Йо 11,1– 44; 12,1– 2).
– лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий. Це ситуація безсилля і нездатності подбати про себе самого.
в. 21 він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу. Деякі рукописи додають: «Але ніхто йому цього не давав» (пор. Лк 15,16: «І він бажав би був наповнити живіт свій…, та й тих ніхто не давав йому»).
У Мт 15,27 (Мр 7,27– 28) в епізоді про жінку ханаанянку: «Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх».
– ба навіть пси приходили й лизали рани його. У Писанні пси вважаються відразливими і поганими тваринами (Пс 22,17.21; 59,7.15– 16; Прип 26,11; Мт 7,6; Флп 3,2; 2 Пт 2,22; Од 22,15), окрім в Тов 6,1; 11,4.
в. 22 помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама.
Це прообраз, за єврейською традицією, почесного місця на небесному бенкеті (пор. Лк 13,28; Мт 8,11). Цей вислів є лише в Луки, він пригадує давню біблійну ідею про «возз’єднання зі своїми предками» (пор. Бут 49,33; Втор 32,50).
– Помер також багатий, і його поховали.
в. 23 В аді, терплячи тяжкі муки. В «Аді», що відповідає євр. šeol. Пор. Сир 21,9– 10; Іс 66,24.
Вірші 22– 23 проводять чітке протиставлення між багачем, що терпить тяжкі муки, і Лазарем на лоні Авраама, та вказують, що їхні становища обертаються на кардинально протилежні.
в. 24 Отче Аврааме, змилуйся надо мною… Багач також належить до роду Авраама, але не досить казати: «Маємо за батька Авраама» (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 3,8; пор. також Йо 8,39).
в. 25 Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся. Такою бачить дійсність Бог (пор. Муд 5,1– 5). Становища обертаються на кардинально протилежні, як передвіщено в блаженствах і в окликах «горе вам» в Лк 6,20– 26 (пор. Лк 1,53).
в. 26 А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть… Існує чіткий поділ між нагородженим і покараним. Після смерті їхня доля визначена невідворотньо і вони більше не можуть спілкуватися між собою.
в. 28 нехай він їм скаже… Нехай їх застереже: дасть їм свідчення (в. 30).
в. 29 Мають Мойсея і пророків… (в. 31; пор. Лк 16,16; 24,27.44). Вони мають Писання з усією пророчою силою. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,30 і в Лк 24,27.
– … нехай їх слухають (пор. Втор 18,15.18– 19). В Євангелії слухати (в цьому контексті підкорятися) є засадничою необхідністю (пор. Лк 6,47– 49; 8,8– 15.18.21; 9,35; 10,16; 11,28).
в. 30 але коли до них прийде хто з мертвих. Лука не вживає мовних засобів про воскресіння.
– … вони покаються (від гр. дієслова metanoéo). Вони схаменуться. Таку відповідь слід давати на Боже слово, виголошене пророком (Лк 10,13; 11,32; 13,2– 5; 15,7.10).
в. 31 Як вони не слухають Мойсея і пророків (в. 29), то навіть коли хто воскресне [досл.: встане] з мертвих, не повірять. Пор. Йо 5,46– 47.
ПСАЛОМ 110-111
110. (109) Месія – Цар 1-3; Священик 4: Переможець 5-7
Давида. Псалом. Сказав Господь Владиці моєму: «Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком.» 2. Жезло твоєї сили Господь простягне з Сіону; пануй посеред ворогів твоїх! 3. З тобою володарство, відколи ти народився у святій оздобі; перед зорею я зродив тебе, неначе росу. 4. Клявся Господь і каятись не буде: «Ти – Єрей повіки на зразок Мелхіседека.» 5. Господь по правиці у тебе: розіб’є царів у день гніву свого. 6. Судитиме народи; повно трупу; розіб’є на землі голови по всіх усюдах 7. З потоку питиме в дорозі, тому він голову підніме.
111. (110) Великі діла Господні
Алилуя. Я буду прославляти Господа всім серцем на зборах праведників і в громаді. 2. Великі діла Господні, подивугідні всім, що люблять їх. 3. Краса і велич його діло, правда його стоїть повіки. 4. Він зробив пропам’ятними свої чуда; добрий Господь і милосердний, 5. він дав поживу тим, що його бояться, пам’ятає вічно про свій союз. 6. Явив потугу діл своїх народові своєму, давши йому спадщину народів. 7. Діла рук його – правда й правосуддя, всі заповіді його – непорушні, 8. встановлені на віки вічні, закладені у правоті й правді. 9. Відкуплення послав народові своєму, Установив навіки союз свій; святе й страшне його ім’я! 10. Початок мудрости – острах Господній; добрий розум у всіх тих, що його плекають; хвала його стоїть по віки вічні.
