16. Несправедливий управитель 1-8; про неможливість служити двом панам 9-18;

1. І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра. 2. Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити. 3. І почав управитель міркувати: Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся. 4. Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе. 5. Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму? 6. Сто мір оливи, -відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п’ятдесят. 7. Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? – Сто корців пшениці, відповів той. – Візьми твою розписку, напиши вісімдесят. 8. І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла. 9. І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні. 10. Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний. 11. Коли ви, отже, з неправними грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве? 12. І коли ви в чужім добрі не були вірні, хто вам дасть ваше? 13. Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує. Не можете служити Богові й мамоні.” 14. Чули все це фарисеї, які любили гроші, і насміхалися з нього. 15. А він до них промовив: “Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе – осоружне Богові. 16. Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього. 17. Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону. 18. Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб.

КОМЕНТАР

ЩО МЕНІ РОБИТИ?

16,1– 9

Почувши притчі про милосердя, людина знає, що робити: якщо перед тим вона була нерозумним власником, який нагромаджував для себе, то тепер є мудрим управителем, який приносить дари іншим. Такою є воля Божа щодо використання багатств.

Цілий розділ 16, окрім науки про Закон (Лк 16,16– 17) і про розлучення (Лк 16,18), розвиває тему використання багатства.

в. 1 І сказав (Ісус) до учнів. Фарисеї і далі присутні (Лк 16,14), але тепер Ісус знову звертається до учнів (чого не було ще від кінця розділу 12).

–  управителя (пор. Лк 12,42; 1 Кор 4,1– 2). Це людина, відповідальна за управління майном багатого чоловіка, економ- бухгалтер, який оперує великими сумами (пор. діалоги з боржниками, вв. 5– 7).

–  якого обвинувачували, що марнує його добра. Пор. Лк 15,13.

в. 2 Дай звіт про твоє управління. Достатньо буде бухгалтерських книг?

в. 3 І почав управитель міркувати. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 12,17.

–  Що мені робити… Це запитання часто знаходимо в Луки (Лк 3,10.12.14; 10,25; 12,17; про це непрямо йдеться в 15,17– 18; 18,18; Ді 2,37; 16,30). Воно відповідне до його кризової ситуації:

–  … бо ж пан мій в мене відбирає управління? Він вже знає, що з ним буде!

–  Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся (Сир 40,28).

в. 4 Знаю, що зроблю. Жодної нерішучості, лише легкий відблиск внутрішнього жалю до себе!

–  щоб… прийняли мене до себе. Мова про взаємодопомогу (пор. Лк 6,34; 14,12).

в. 5 Покликав він одного по однім довжників свого пана. Пор. Лк 7,41– 42.

в. 6 Сто мір оливи (букв. «сто бат оливи»). Бат — це міра ємності, еквівалентна бл. 35 літрам. Для сто бат потрібен урожай з приблизно 140 оливкових дерев.

–   -  Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п’ятдесят (в. 7б).

в. 7 Сто корців пшениці. Корець — це міра ємності, еквівалентна приблизно десяти батам (350 літрів). Сто корців — це урожай з приблизно 42 гектарів землі.

–  Візьми твою розписку, напиши вісімдесят (в. 6б).

Прощення боргу відповідає, в обох випадках, близько 500 динаріям, де динарій був денною платнею сільськогосподарського робітника.

в. 8 І похвалив пан нечесного управителя (букв. «управителя несправедливості», обману).

–  за те, що той вчинив мудро. Гр. phronímos; це прислівник, що визначає вчинок — чи то добрий, чи поганий — здійснений з хитрістю і спритністю.

–  бо діти цього світу (пор. Лк 20,34) мудріші, в їхньому роді, від дітей світла (пор. Йо 12,36; Еф 5,8; 1 Сол 5,5).

Ні господар, ні Ісус аж ніяк не хвалять обман, здійснений нечесним управителем. Власне вирок містить штрихи певного песимізму: Ісус захоплюється второпністю і завбачливістю людей, пов’язаних з теперішньою системою, дітей цього світу (дітей темряви), яким протиставлена нерішучість і певна недбайливість дітей світла.

в. 9 Придбайте собі друзів мамоною неправою (Лк 16,11.13).

Гр. термін mamonâ вказує на те, на що людина покладається, на що уповає (пор. Мт 6,24). Латинська версія вживає вислів mammóna iniquitatis.

–  щоб коли її не стане, вас прийняли (пор. в. 4) в намети вічні. Це напоумлення з есхатологічним забарвленням і заохочення давати милостиню: той, хто ділиться багатством, матиме свою винагороду на небі (пор. Лк 12,33; 1 Тм 6,18– 19).

 

НЕ МОЖЕТЕ СЛУЖИТИ БОГОВІ Й МАМОНІ

16,10– 15

Наше майбутнє як Божих дітей визначається тим, як ми користуємося дочасними благами: вони є даром Отця, яким слід ділитися з братами.

Управління майном, особливо у найменшім, є випробувальним майданчиком для вірності учнів.

в. 10 вірний у найменшім. Хто є надійним… Пор. Лк 19,17; Мт 25,21.23.

в. 11 Коли ви, отже, з неправними грішми (гр. mamonâ) не були вірні (пор. в. 13 і «Засоби для розуміння» в Лк 16,9; пор. також Сир 5,8; 27,1– 2),

–  то хто довірить вам добро правдиве? Володіння благами спасіння.

в. 12 коли ви в чужім добрі не були вірні («в тому, що належить іншим»),

–  хто вам дасть ваше? Деякі рукописи подають «наше». На основі цього перевіряється послідовність і лояльність учнів. Якщо ми не є вірні в «Божих речах…».

в. 13 Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує (= Мт 6,24а). Пор. Як 4,4.

–  Не можете служити Богові й мамоні (= Мт 6,24б; пор. в. 11).

«Служити» розуміється тут в біблійному сенсі поклоніння: гроші можуть стати ідолом.

в. 14 Чули все це фарисеї (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,17), які любили гроші (гр. phylárgyroi — грошолюбці, пор. Лк 11,39б; 1 Тм 6,10; 2 Тм 3,2), схожий докір буде звернений і до книжників в Лк 20,47.

–  і насміхалися з нього (пор. Пс 22,8; 40,16; Лк 23,35).

Фарисеї, за поширеним уявленням, вважали, що багатство є знаком прихильності Божої, винагородою за їхню «праведність». Проповідь Ісуса про істинне і фальшиве багатство здається для них нереальною і утопічною, а відтак смішною.

в. 15 Ви видаєте себе за праведних… Пор. Лк 10,29; 18,9; Мт 6,1; 23,28.

–  але Бог знає серця ваші. Біблійна тема, присутня в СЗ (1 Сам 16,7; 1 Цар 8,39; 1 Хр 28,9; Прип 24,12; Єр 11,20) і в НЗ (Лк 5,22; 9,47; 11,39; Мр 2,6– 8; Ді 1,24; 15,8; Рм 8,27), а тут ще й пригадує лицемірство фарисеїв (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 6,42 і 12,1; пор. також «Напрямки для роздумів» в Лк 11,37– 54).

–  бо що в людей високе — осоружне Богові. Ненависне, пов’язане з ідолопоклонством (Втор 25,16; Прип 16,5; Іс 1,13; 2,11.17; 5,15– 16; 41,24; 66,3; пор. Лк 1,52).

Пор. Лк 18,9– 14: притча про митаря і фарисея. Пор. також Лк 14,11: «Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений» (Єз 21,31).

Паралельні місця: Мт 6,24

ЧИНИТЬ ПЕРЕЛЮБ

16,16– 18

І стосунки між людьми — стосунки у парі є основою для інших! — слід проживати у даруванні та прощенні: вони засвідчують даровану і вірну любов Бога!

Ісус не скасовує Закон, а пригадує, що той слугує для Царства.

в. 16 Закон і пророки були до Йоана. Лука чіто підкреслює межу між обітницею та її сповненням. Для Луки, на відміну від Мт 11,13 («Усі бо пророки й закон пророкували до Йоана»), Хреститель слугує зв’язкою між Старим і Новим Завітом, він є межею, що розділяє давню історію очікування і обітниці, тобто Законом і пророками (Лк 16,29; 24,27.44; пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,30), і новий час, який започаткував Ісус. «Центром історії» є Ісус, який започатковує новий час, «сьогоднішній день» спасіння.

–  відтоді благовіститься Царство Боже. Це особливість діяльності Ісуса (Лк 4,18.43; 8,1; 9,2.11.60; Ді 1,3), а пізніше апостолів (Ді 8,12; 19,8; 20,25; 28,31).

–  і кожен з трудом увіходить до нього. Ворота є тісними (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 13,24; пор. також Лк 18,25), і щоб через них увійти, потрібні зречення і старання (Ді 14,22б).

У Мт 11,12б ще сильніше підкреслюється боротьба проти злих сил: «Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його».

в. 17 ніж одній рисці (від гр. keráia) пропасти з закону.

У Мт 5,18: «Ні одна йота [йод — найменша буква єврейського алфавіту], ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться (сповниться)».

Ісус підтверджує вічність Закону, особливо в його пророчому значенні, з огляду на Царство і на служіння йому (пор. Лк 24,27.44). Як водночас перехідний і постійний, давній Закон співвідноситься з новим, як обіцянка співвідноситься з її сповненням.

в. 18 Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою. Це право відводилося лише чоловікові й було узаконене у Втор 24,1– 4. Жінка становить частину майна, є власністю чоловіка (Вих 20,17; Втор 5,21).

–  чинить перелюб. Його слід карати смертю через каменування (Лев 20,10; Втор 22,22– 24; пор. також Йо 8,5).

–  і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб. Те, що проголошує Ісус, не має відхилень, на відміну від припису з Євангелія від Матея, що подає виняток у випадку «незаконного єднання» («клаузула Матея» в Мт 5,31– 32; 19,9).

Такий самий аргумент наведений в Мр 10,2– 12, де Ісус, хоч і не заперечує приписів Мойсея, переводить це питання з юридично- правової площини (пор. в. 18) в релігійну, і урочисто проголошує, згідно з первинним задумом Божим: «Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає» (Мр 10,9). Пор. також 1 Кор 7,10– 16.39.

Паралельні місця: Мт 11,12– 13; 5,18.32; 19,9; Мр 10,11– 12

ПСАЛОМ 108-109

108. (107) Рання хвала 1-6; молитва перед війною 7-14

1. Пісня. Псалом. Давида. 2. Готове моє серце, Боже, – буду співати, у псалмах славити. 3. Пробудись, гарфо, і ви, гуслі! Я збуджу ранній світанок. 4. Я тебе прославлятиму між народами, Господи, і псалми тобі співатиму між племенами, 5. бо твоя милість аж до неба велика і твоя вірність аж до хмар сягає. 6. Вознесись, Боже, над небесами, і по всій землі хай буде твоя слава! 7. Щоб визволились твої любі, рятуй десницею твоєю і вислухай нас! 8. Сказав Бог у своїй святості: «Восторжествую, Сихем розділю, розміряю Суккот-долину. 9. Мій Гілеад і мій Манассія; Ефраїм – забороло голови моєї, Юда – моє берло. 10. Моав – мій посуд умивальний, на Едом кину я мої сандали, над Філістимською землею возликую!» 11. Хто візьме мене до укріпленого міста? Хто приведе мене аж до Едому? 12. Невже ти, Боже, нас відкинув, уже не вийдеш, Боже, з нашими військами? 13. Пошли нам поміч проти супостата, бо марна людська підмога! 14. З Богом учинимо ми подвиг, і він розтопче противників наших.

109. (108) Прохання про рятунок від ворогів 1-5; 21-31; догана ворогові 6-20

1. Провідникові хору. Псалом. Давида. Боже моєї хвали, не мовчи! 2. Бо губи грішні й лукаві вони на мене розпустили, брехливим язиком зо мною говорили; 3. і словами ненависти мене обступили, зо мною воювали без причини. 4. За любов мою вони зо мною ворогують; я ж молюся. 5. Зло за добро навалюють на мене і ненависть замість любови. 6. Пусти лукавого до нього, і обвинуватель хай стоїть праворуч нього. 7. Як стане на суді, хай вийде винуватий; і його молитва хай йому за гріх буде. 8. Віку свого хай не звікує, уряд його хай візьме інший. 9. Сини його хай стануть сиротами, а його жінка – удовою. 10. Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, нехай повиганяють їх з їхніх хат-пусток. 11. Нехай лихвар загарбає все, що той має, і чужі нехай розграбують його працю. 12. Нехай ніхто над ним не має милосердя, ніхто нехай не милує його сиріток. 13. Потомство його нехай згине, у другім поколінні ім’я їхнє хай буде стерте. 14. Хай перед Господом згадається провина його предків, гріх матері його нехай не затреться, – 15. хай будуть перед Господом назавжди, щоб він міг знищити з землі їхню пам’ять. 16. За те, що він не мав на думці чинити милосердя, але переслідував нужденного та злиденного, і розбитого серцем готовий був убити. 17. Любив прокляття: хай же спаде на нього! Благословення не хотів: хай же відійде від нього! 18. Нехай одягнеться, немов одежею, прокляттям, хай увійде, мов вода, у його нутро і, як олива, в його кості! 19. Нехай йому буде, немов одежа, що його вкриває, неначе пояс, що ним він підперізується завжди. 20. Така від Господа нехай буде заплата тим, що мене обвинувачують і що на мене зле говорять. 21. Ти ж Господи, о Боже, чини зо мною ради твого імени! Спаси мене, бо добра твоя милість, 22. бо я недужий та бідний, і серце моє зранене в моїх грудях. 23. Неначе тінь, що похилилась, я зникаю: неначе сарану мене стрясають. 24. Коліна в мене хитаються від посту тіло моє змарніло без жиру. 25. Сміховиськом для них я зробився; вони, побачивши мене, кивають головою. 26. Поможи мені, о Господи, мій Боже! Спаси мене по твоєму милосердю! 27. Щоб вони знали, що то твоя рука що ти, Господи, оте вчинив. 28. Нехай собі кленуть, а ти благослови! Встануть вони й осоромляться, а слуга твій буде радіти. 29. Противників моїх хай поб’є сором, нехай огорнуться, немов плащем, власною ганьбою. 30. Я буду вельми дякувати Господеві моїми устами, хвалитиму його між багатьма. 31. Бо він стояв праворуч бідака, щоб урятувати його від тих, що хочуть засудити його душу.