14. Оздоровлення хворого на водянку 1-6; про покору 7-11;

1. Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали. 2. Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку. 3. Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?” 4. Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив. 5. До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?” 6. І вони не могли нічого йому на це відповісти. 7. Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу: 8. “Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе, 9. і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце. 10. А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою. 11. Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”

КОМЕНТАР

ПЕРЕД НИМ ЯКИЙСЬ ЧОЛОВІК,
ХВОРИЙ НА ВОДЯНКУ

14,1– 6

Хворий на водянку, організм якого перетворює всяку поживу на смертельне здуття, є віддзеркаленням фарисея. Все сказане далі, аж до розділу 15 включно, є дієтою, яка збиває з нас здуття пихи, щоб ми могли пройти через «тісні ворота» милосердя.

Лука відкриває блок (Лк 14,1– 24: блок про званий обід), який складається з розповіді про чудо і трьох притч, уміщених в контекст бенкету, є сильною алюзією на Царство Боже і на спільноту, яка постає перед його настанням. Це бенкет милосердя, відкритий для всіх, що визнають себе грішниками.

в. 1 Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву. Лише Лука розповідає про обіди Ісуса з фарисеями. Це третій з них; інші містяться в Лк 7,36 і 11,37.

Це остання субота діяльності Ісуса, шоста з семи субот Луки (пор. Лк 4,16.31; 6,1.6; 13,10; 23,54). Сьома буде воскресним чуванням.

–  і вони за ним назирали. Як у Лк 6,7 (чудо з сухоруким чоловіком): «От книжники та фарисеї почали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб знайти яке- небудь оскарження на нього».

в. 2 якийсь чоловік, хворий на водянку. У такого хворого утворюється набряк (від серцевої чи ниркової недостатності), який спричиняє здуття тканин через надмірну кількість органічної рідини.

У присутності тих, які за ним назирали, щоб впіймати на помилці (від гр. дієслова parateréo), Ісус аж ніяк не закликає ослаблювати дотримання суботнього відпочинку, а виправляє його зміст, який полягає в тому, щоб поширювати практикування загальної і безкорисливої любові, наслідуючи любов Бога.

в. 3 Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,17.

–  Чи вільно зціляти в суботу, чи ні? (Мт 12,10; Мр 3,4). Втретє і востаннє тут постає дискусія про значення священного суботнього відпочинку (Лк 6,6– 11; 13,10– 17). Ісус, «Владика суботи» (Лк 6,5), ставить фарисеїв перед дилемою, яка вимагає негайної відповіді. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 6,9.

в. 4 Вони мовчали. Натомість в Лк 13,14б начальник синагоги протестує і, звертаючись до народу, мовить: «Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній».

Не переймаючись їхнім мовчанням і не чекаючи відповіді, Ісус, діткнувшись його, оздоровив і відпустив. А відтак звернувся до них другим прямим і особистим запитанням:

в. 5 Хто з вас, коли в нього син (деякі переклали: «осел», з посиланням на Лк 13,15) чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній? (пор. Втор 22,1– 4). Аргумент a fortiori, як в Мт 12,11– 12: «Чи є якийсь між вами, що, мавши одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? А скільки ж: чоловік над вівцю вартісніший!».

в. 6 І вони не могли нічого йому на це відповісти. Вчителі Закону й фарисеї нездатні розрізнити головні цінності. Запеклі захисники Закону, виявляється, стоять найдальше від Божої волі (Мр 10,5; Рм 2,5; Еф 4,18).

Паралельні місця: Лк 6,6– 11; 13,10– 17; Мт 12,9– 14; Мр 3,1– 6

 

КОЖНИЙ, ХТО ВИНОСИТЬСЯ,
БУДЕ ПРИНИЖЕНИЙ, А ХТО ПРИНИЖУЄТЬСЯ,
БУДЕ ВИВИЩЕНИЙ

14,7– 11

Останнє місце посідає Господь: він є любов, а відтак є покірним і потрібним. Хто стає останнім, той насправді перший.

На перший погляд ця наука здається тонким уроком вихованості (пор. Сир 31,18), насправді ж вона несе в собі об’явлення про суд Бога, який дає речам протилежну від нашої оцінку.

в. 7 вони вибирали собі перші місця. Пор. Лк 20,46: «перші сидження в синагогах (Лк 11,43) та перші місця на бенкетах»; і в  Мт 23,6: «Люблять перші місця на бенкетах і перші сидження в синагогах».

–  притчу. У сенсі «взірця», норми для наслідування (євр. mašal).

в. 8 Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай («не лягай», пор. «Засоби для розуміння» в Лк 7,36) на першім місці. Марнославні й самовпевнені, які вихоплюють собі перші місця, не є винятком!

в. 9 І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце. «Сором» і «честь» були надзвичайно важливі в тогочасній культурі і давали також сильний поштовх до дії (Прип 25,6– 7; Сир 13,9– 10).

в. 10 іди й займи (Лк 11,37; 17,7; 22,14) останнє місце.

У раббіністичній традиції сказано таке: «Тримайся подалі від твого (призначеного) місця на два чи три місця і зачекай, поки тобі не скажуть: “Ходи вище”. Однак не йди наперед раніше, бо тобі можуть сказати: “Зійди трохи нижче”. Краще, хай тобі скажуть: “Ходи, ходи вище”, аніж: “Зійди трохи нижче, зійди трохи нижче”». (Abot RN 25, в RF, c. 1138).

Ця притча завершується уроком смирення, що є протиставленням звичкам знатних людей, які сваряться через те, хто посяде перші позиції за ієрархією і за становищем.

в. 11 Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений (Іов 22,29; Прип 3,34; 29,23; Сир 3,17– 20; Єз 21,31; Мт 23,12; Як 4,6.10; 1 Пт 5,6). Грецькі дієслова в пасивному стані вказують на дію Бога, а не інших людей.

Пор. Лк 1,52; 13,30; 16,15б, а особливо Лк 18,14 (притча про митаря і фарисея). Пор. також Лк 22,26: «більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга».

ПСАЛОМ 98-99

98. (97) Господь переможець 1-3; уся земля радіє 4-9

Псалом. Співайте Господеві нову пісню, бо він учинив чуда. Його правиця і його святе рамено дали йому перемогу. 2. Господь явив своє спасіння, перед очима в народів явив він свою справедливість. 3. Згадав про свою милість і свою вірність супроти дому Ізраїля. Усі кінці землі побачили, як наш Бог спасає. 4. Ликуйте перед Господом, уся земле, радійте й веселіться, і псалми співайте! 5. Псалми співайте Господеві на гуслах, на гуслах і голосом співу! 6. Сурмами й під звуки рогу, ликуйте перед царем Господом! 7. Нехай заграє море та його повнота, світ і його мешканці. 8. Ріки нехай у долоні плещуть і разом нехай ликують гори – 9. перед Господом, бо він іде судити землю; судитиме по справедливості всесвіт, по правоті – народи.

99. (98) Господь – Цар святий та справедливий

Господь царює, нехай тремтять народи. Він на херувимах возсідає, нехай земля стрясається. 2. Господь великий у Сіоні і над усіма народами високий. 3. Хай славлять твоє велике й страшне ім’я; святе – воно! 4. Сильний цар, що любить справедливість: ти ж утвердив правоту, ти суд у Якові вчинив і правосуддя. 5. Вознесіте Господа, Бога нашого, і впадіте ниць перед підніжжям його стіп: святий – він! 6. Мойсей і Арон між його священиками і Самуїл між тими, що його ім’я прикликають. Вони Господа прикликали, і він відповідав їм. 7. Він промовляв до них в стовпі хмари: вони дотримували його накази і закони, що їх він дав їм. 8. Господи, Боже наш, ти відповідав їм, був для них Богом милосердним, хоча й відплачував їхні лихі вчинки. 9. Вознесіте Господа, нашого Бога, і припадіте до гори його святої: бо Господь, Бог наш, – святий.