13. Зерно гірчичне та квас 18-21; вузька брама 22-30;

18. Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти? 19. Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках. 20. І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже? 21. Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.” 22. Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. 23. Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм: 24. “Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть. 25. І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! – він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви. 26. Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. 27. Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду! 28. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні. 29. Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім. 30. Тоді останні стануть першими, а перші – останніми.”

КОМЕНТАР

НА ЩО СХОЖЕ ЦАРСТВО БОЖЕ?

13,18– 21

Плід звіщання на вигляд є маленьким; однак він є зерном, що стає великим деревом, жменею закваски, від якої скисає все тісто.

Лише ці дві невеликі притчі Луки містять виразне посилання на Царство Боже. У Матея, в розділі 13, де викладена проповідь в притчах, притч про Царство є сім.

в. 18 На що схоже Царство Боже? Пор. в. 20.

в. 19 Воно схоже на зерно гірчичне (пор. Лк 17,6). Паралельний вірш з Мт 13,32 (Мр 4,31) додає: «Воно, щоправда, найменше з усіх зерен (трохи більше за головку шпильки); але як виросте, стає найбільшим з усієї городини».

–  що чоловік узяв та й кинув у город свій. У Мт 13,31: «посіяв на своїм полі»; у Мр 4,31: «коли сіється у землю».

–  і воно вигналось і стало деревом великим… У деяких рукописах: «деревом»; у Мр 4,32 (Мт 13,32): «стає більшим над усю городину».

Величина рослини, коли вона дозріває, підкреслена і через протиставлення з початковою мализною зерна, і через порівняння з іншими рослинами, а ще через можливість приймати в тіні своїх гілок птаство небесне.

–  … і небесне птаство гніздиться у його гілляках (Мт 13,32б). У Мр 4,32б: «а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись» (пор. Пс 84,4).

Біблійна алюзія. Цей образ і багато вжитих термінів часто знаходимо в Єз 17,22– 24; 31,5– 9 і в Дан 4,7– 9.17– 18, вони стосуються месіанського Царства, яке Бог встановить в кінці часів. Тут проглядається — птаством є всі народи землі — загальна есхатологічна перспектива, що настає після проголошення Євангелія.

в. 20 До чого мені прирівняти Царство Боже? Пор. в. 18.

в. 21 Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна (sata, єврейська одиниця ваги, що дорівнює близько 15 кг, як в Бут 18,6!), аж поки все не скисне (пор. Гал 5,9). Закваска має тут позитивне значення, тоді як в інших місцях вона має негативну конотацію (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 12,1).

Образ дрібного гірчичного зерна доповнює протиставлення між закладанням малої кількості закваски і перетворенням нею величезної кількості муки .

Мова не про терпеливість, що потрібна під час проміжного періоду. Акцент на зростанні і перетворенні, бо «наблизилося до вас Царство Боже» (Лк 10,9), «прийшло до вас Боже Царство» (Лк 11,20).

Паралельні місця: Мт 13,31– 33; Мр 4,30– 32

Пор., в іншому контексті, Мт 17,20 (Лк 17,6):
«Коли матимете віру, як…»

ОСТАННІ СТАНУТЬ ПЕРШИМИ,
А ПЕРШІ — ОСТАННІМИ

13,22– 30

Спасіння Сина — це дарована любов Отця: воно недоступне для праведника, який хоче його здобути, але дається в дар кожному, хто відчуває в ньому потребу.

Тут починається друга частина подорожі Ісуса до Єрусалима, яка розпочалася в Самарії (Лк 9,51б: «він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму»). Зараз ми є приблизно на середині цього довгого блоку (Лк 9,51– 19,28).

На початку розділу (Лк 13,1– 5) Ісус закликав своїх слухачів до навернення, щоб вони не закінчили так, як ті галилеї, яких убив Пилат, чи ті вісімнадцятеро, що їх розчавила башта Силоамська. Тут він ще раз підтверджує і радикальніше вказує, що головний гріх, з якого треба навернутися, — самодостатність і впевненість у власній праведності.

в. 22 простуючи до Єрусалиму (Лк 17,11; 18,31; 19,28).

в. 23 Господи, чи мало буде тих, що спасуться? Типове запитання з раббіністичної дискусії. Пор. Лк 10,25; 18,18.

в. 24 Силкуйтеся (боріться, щоб…) ввійти (пор. Лк 16,16: «кожен з трудом увіходить до нього»).

–  через тісні ворота (пор. Лк 18,25: «вушко в голці»!). Це пригадування, що потрібно бути готовими до зусиль і до страждань, щоб увійти в Царство (Ді 14,22; пор. також Мт 11,12б).

У паралельному уривку з Мт 7,13– 14 контекст є відмінним (Нагірна проповідь): «Входьте вузькими дверима… Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять».

в. 25 І як господар устане й замкне двері.

Пор. в Мт 25,1– 13, притчу про «десять дів».

–  Не знаю вас, звідкіля ви. Ці слова повторяться у в. 27 (пор. Мт 25,12).

в. 26 Ми їли й пили перед тобою… (пор. Лк 7,36; 11,37; 14,1). Таких «вірчих грамот» не достатньо!

–  … і ти навчав нас на майданах наших. І недостатньо просто слухати. Тут говорять євреї. У Мт 7,22, в контексті Нагірної проповіді, говорить сам Ісус, звертаючись до пророків і до чудотворців.

в. 27 Не знаю вас, звідкіля ви (пор. в. 25). Не існує «таких, які пройдуть за рекомендацією»! Недостатньо належати до роду Авраама (пор. Лк 3,8; 13,16; 19,9; Йо 8,33– 41; Ді 13,26).

–  геть від мене всі ви, що чините неправду! У Мт 7,23б: «Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!». Пор. Пс 6,9.

Можливо, ця фраза походить з давньої раббіністичної формули відлучення від спільноти.

в. 28 Там буде плач і скрегіт зубів. Біблійний вислів, який вказує на злість і відчай нечестивих перед щастям праведників. У Луки він вжитий лише тут і відповідає окликам «горе вам» з Лк 6,25– 26 (пор. Мт 8,12; 13,42.50; 22,13; 24,51; 25,30).

–  коли побачите Авраама, Ісаака та Якова (пор. Вих 3,6.15; Втор 1,8; 1 Цар 18,36; 2 Цар 13,23; Ді 3,13; 7,32) й усіх пророків у Царстві Божім,

–  себе ж самих (синів обітниці) викинутих назовні (Мт 8,11–  12).

в. 29 Прийдуть тоді від сходу й від заходу… й возсядуть (на бенкеті) (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 7,36) в Царстві Божім (Мт 8,11; пор. Пс 107,3). Царство представлене як «месіанський бенкет» (Іс 25,6; Лк 14,15; 22,16.30), де вибрані об’єднуються довкола патріархів і пророків, а ті, що не відповіли на заклик Ісуса, позбавлені місця (пор. Лк 14,16– 24). Всі народи (включно з поганами) будуть допущені до бенкету Царства (пор. Іс 2,2– 4; 25,6– 7; 49,12; 60,3нн; 66,18).

в. 30 Тоді останні стануть першими, а перші — останніми.

У Мт 19,30: «Багато з перших будуть останніми, а останні — першими». У Мт 20,16 (на завершення епізоду про робітників останньої години): «Так то останні будуть перші, а перші — останні!». У Мр 10,31 та сама фраза є заявою для тих, які залишили все, щоб іти за Ісусом.

Паралельні місця: Мт 7,13– 14.22– 23; 25,10– 12; 8,11– 12

 

ПСАЛОМ 94-95

94. (93) Зухвалість ворогів 1-11; Бог заступається за народ 12-15; і за псалмопівця 16-23

1. О Боже, відплати, Господи; о Боже, відплати, явися в сяйві! 2. Встань, судде землі, відплати гордим по заслузі! 3. Доки безбожні, Господи, доки безбожні будуть торжествувати? 4. Доки будуть базікати, нахабно теревенити і вихвалятись усі, що творять беззаконня? 5. Топчуть, о Господи, народ твій, гноблять твою спадщину. 6. Удовицю й захожого вбивають, та й сиріт зводять зо світу. 7. І кажуть: «Господь не бачить, Бог Якова не примічає.» 8. Збагніть, дурні в народі! Безглузді, коли вам розум проясниться? 9. Чи ж той, хто насадив вухо, не чує? Хто око створив, – не бачить? 10. Той, що повчає народи, не буде карати? Він, що навчає розумну людину? 11. Господь знає думки людини, що вони марні 12. Щасливий чоловік, Господи, що його перестерігаєш і у твоїм законі навчаєш, 13. щоб дати йому спокій за лихої години, поки викопується грішникові яма. 14. Господь свого народу не відкине і спадщини своєї не полишить. 15. Бо право повернеться до правди і всі щирі серцем стоятимуть за нею. 16. Хто встане за мене проти злісних, заступиться за мене проти злочинців? 17. Якби Господь та не прийшов мені на допомогу, ще трохи, і моя душа жила б у мовчанні. 18. Коли я кажу: «Хитається нога моя», – ласка твоя, о Господи, підтримує мене. 19. Коли сила турбот у моїм серці, -твої втіхи розвеселяють мою душу. 20. Чи ж може бути в тебе спілка з престолом погибелі, що коїть зло під виглядом закону? 21. Вони збираються проти душі праведника, засуджують кров неповинну. 22. Але Господь – мій захист, мій Бог – скеля прибіжища мого. 23. Він наведе на них їхню безбожність, в їх власній злобі їх погубить, -погубить їх Господь, Бог наш.

95. (94) Заклик віддати Богові Цареві славу.

1. Ходіте, заспіваймо Господеві, воскликнім Скелі нашого спасіння. 2. Ходімо перед нього з хвалою і піснями йому воскликнім. 3. Бо Господь – Бог великий і цар великий над усіма богами. 4. В його руці – землі глибінь, і верхи гір йому належать. 5. Море – його, бо то він витворив його. І сушу його руки створили. 6. Ходіте, поклонімся і ниць припадім; припадімо на коліна перед Госпо дом, творцем нашим! 7. Бо він наш Бог, і ми народ його пасовиська, і його руки отара. Якби ж то ви послухали вже голос його сьогодні! 8. «Не будьте тверді серцем, як у Меріві, як у день Масси в пустині, 9. де спокушали мене батьки ваші, випробовували мене, хоча й бачили моє діло. 10. Сорок років осоружний був мені той рід, і я мовив: То народ, що блукає серцем; вони моїх доріг не знають. 11. Тому й поклявсь я в моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій спочинок!»