13. Ісус оздоровлює в суботу 10-17
10. Ісус навчав в одній з синагог у суботу. 11. Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. 12. Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.” 13. І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. 14. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.” 15. Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв’язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? 16. Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?” 17. І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.
КОМЕНТАР
ЖІНКО, ТИ ЗВІЛЬНЕНА
ВІД СВОЄЇ НЕДУГИ
13,10– 17
Час набуває свого значення через звіщання доброї новини, яка проголошує, що ми вже отримали звільнення від зла. І ми, як ця жінка, можемо знову випрямитися, щоб вести розмову з іншими та з Іншим.
Цей епізод, який є лише в Луки, містить сильні аналогії з Лк 6,6– 11 (про сухорукого) і з Лк 14,1– 6 (про хворого на водянку). Звільнити (зцілити) жінку, щоби вона могла прямо стояти на ногах, є частиною Ісусової місії. Цей уривок належить до жанру суперечок про зцілення, що їх Ісус чинить у суботу.
в. 10 Ісус навчав в одній з синагог у суботу. Це п’ята з семи субот (пор. Лк 4,16.31; 6,1.6; 14,1; 23,54) і це останній раз, коли Ісус навчає в синагозі.
в. 11 Була ж там одна жінка, що її тримав дух у недузі вісімнадцять років (букв. «одержима духом недуги»). Для опису недуги Лука вдається до терміну asthéneia, який означає не просто терпіння як таке, а радше підкреслює нудьгу, слабкість, фізичне і моральне знесилення, небажання жити (ВМ, с. 254).
– вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. Вона була закостеніла, не могла стояти прямо, підняти голову (деформуючий артроз).
в. 12 Побачивши її Ісус, покликав. Ісуса не потрібно благати, він втручається з власної ініціативи, долаючи перепони єврейських звичаїв.
– ти звільнена від твоєї недуги. Не: «ти зцілена», а: «ти визволена», «розв’язана»! Пор. вв. 15– 16.
в. 13 І поклав на неї руки (пор. Лк 4,40; Ді 9,12.17; 28,8). Тут немає прямого наказу, як в Лк 5,24 («Встань»).
– й вона зараз же. Миттю (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 18,43).
– випросталась. Букв. «була випростана»; грецьке дієслово в пасивному стані вказує на втручання Бога.
– і почала прославляти Бога. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,20.
в. 14 Тоді начальник синагоги, обурений… Зцілення, хоч і чудодійне, є медичною дією, тобто роботою, а відтак є порушенням суботи (пор. Лк 6,7; 14,1– 2).
– озвався і мовив до народу. А не до Ісуса!
– Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній (пор. Вих 20,9– 10; Втор 5,13– 14).
в. 15 Лицеміри! (пор. Лк 12,56). Люди з викривленим мисленням. Зверніть увагу на множину: докір звернений до всіх!
Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 6,42 і «Напрямки для роздумів» в Лк 11,37– 54.
– свого вола або осла (пор. Лк 14,5; Мт 12,11). Аргументація a fortiori. У Втор 22,1– 4 дозволяється привести додому тварину, що заблукала, чи підняти її на ноги, якщо вона впала, хоча Втор 5,14 забороняє у суботній день будь- яку роботу, якою обходять вола чи осла.
в. 16 Цю ж жінку, дочку Авраама. Вона належить до вибраного народу (пор. Лк 3,8; 19,9; Ді 13,26).
– що її сатана (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,2) зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній? Ісус ставить фарисеїв перед дилемою, яка вимагає негайної відповіді. Він викриває їхні істинні наміри і дає зрозуміти важливість того, що стоїть на кону. Пор. Лк 6,9: «Чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя, чи погубити?» (пор. також Лк 14,3б: «Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?»). Для Ісуса, «Владики суботи» (Лк 6,5б), субота є днем спасіння, днем звільнення.
в. 17 усі противники його засоромились (пор. Іс 45,16), а ввесь народ радів (пор. Лк 1,14) усім славним вчинкам, які він зробив (пор. Лк 4,15б).
ПСАЛОМ 92-93
92. (91) Прослава Бога 2-5; грішники загинуть 6-12; праведник процвітатиме 13-16
1. Псалом. Пісня. На день суботній. 2. Добре воно – Господа прославляти в псалмах співати твоєму імені, Всевишній; 3. звіщати вранці твою милість, ночами – твою вірність, – 4. на десятиструнній гарфі й на цитрі. і піснями на гуслах. 5. Бо веселиш мене, о Господи, учинками твоїми, і я ділами рук твоїх радію. 6. Які великі твої діла, Господи! Думки твої вельми глибокі. 7. Безумний не знає, дурень того не розуміє. 8. Хоч грішники, немов трава, буяють і процвітають усі лиходії, та все одно згинуть навіки. 9. Ти ж, Господи, повіки на висотах! 10. Ось бо вороги твої, Господи, ось бо вороги твої загинуть, розсипляться усі, що творять беззаконня. 11. Ти підніс рога мого, мов буйволового рога, мене намащено єлеєм найчистішим. 12. І око моє погордувало моїми ворогами; а про злих, що повстали проти мене, вуха мої біду почули. 13. Праведник квітнутиме, немов пальма; він виженеться вгору, мов кедр ливанський 14. Посаджені в Господнім домі, вони на дворах Бога нашого квітнутимуть. 15. Вони й на старість плодовиті будуть, будуть ядерні й соковиті, 16. щоб возвістити, що Господь правий, – моя скеля, – і що нема неправди в ньому.
93. (92) Бог – цар усесвіту
1. Господь царює, він одягнувсь у велич; вдягнувсь Господь, потугою підперезався. І світ стоїть твердо, не похитнеться. 2. Твердо стоїть престол твій з давніх давен, ти єси споконвіку. 3. Здіймають ріки, Господи, здіймають ріки шум свій, здіймають ріки свій гуркіт. 4. Понад шум вод великих, понад могутні хвилі моря, Господь могутній на висотах. 5. Твої свідоцтва вельми вірні; домові твоєму личить святість.
