12. Ісус приносить розподіл 49-59

49. Вогонь прийшов я кинути на землю – і як я прагну, щоб він вже розгорівся! 50. Хрищення маю я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться. 51. Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, – але розділ. 52. Віднині бо в одній хаті, де п’ятеро, і ті будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох. 53. Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти дочки й дочка проти матері, свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.” 54. А промовив він ще до народу: “Коли ви бачите хмару, що виступає на заході, ви зараз кажете: Дощ буде, – і так воно буває. 55. І коли дме південний вітер, ви кажете: Спека буде, – і так буває. 56. Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати; як же воно, що не розпізнаєте часу цього? 57. Чому самі з себе ви не судите, що справедливе? 58. Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в’язниці. 59. Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага.”

КОМЕНТАР

ЯК ЖЕ ВОНО, ЩО НЕ РОЗПІЗНАЄТЕ
ЧАСУ ЦЬОГО?

12,49– 59

Теперішнє завжди перебуває в суперечності між бажанням добра і тривогою зла, між миром і поділами. Ми покликані розпізнавати і проживати цю конфліктну ситуацію як відповідний момент для примирення, не чекаючи кращих часів!

Провідною тут є тема нагальності: Ісус має перейти через воду і вогонь, щоб сповнити місію, яку довірив йому Отець, а учень має визначитися на його користь тепер. Уривок завершується закликом розрізняти теперішні знаки (вв. 54– 56) і короткою притчею, яка вчить того, щоб вирішити всі спірні питання ще перед судом (вв. 57– 59).

в. 49 Вогонь прийшов я кинути на землю — і як я прагну, щоб він вже розгорівся! Цей вигук є лише в Луки.

У біблійній традицій вогонь супроводжує кінцевий суд Божий (Юдт 16,17; Іс 66,15– 16; Єз 38,22; 39,6; Мал 3,19), очищає і спалює дощенту (пор. Лк 17,29– 30). Це може бути посилання на Лк 3,16б, де Хреститель проголошує: «Той (Христос) буде вас христити Духом Святим і вогнем», — або означати вогонь, який приносить Святий Дух на П’ятидесятницю (Ді 2,3).

в. 50 Хрищення маю я прийняти. Хрещення також пов’язане з вогнем як інструментом суду (пор. Лк 17,26– 30; 2 Пт 2,5; 3,6– 7), який от- от настане для Ісуса. У Мр 10,38 воно пов’язане з чашею болю і нагадує про страсті.

–  й як мені важко, докіль воно не здійсниться. Ісус наводить алюзію на таїнство його страстей і смерті (Лк 22,40– 44). Він «зануриться» в страждання, порине в гіркі води смерті (Пс 69,2– 3.15; Рм 6,3).

в. 51 Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, — але розділ (у Мт 10,34: «а меч»). Ісус прийшов дати мир (Лк 1,79; 2,14), оснований на справедливості й милосерді, але цей мир буде переходити через випробування і терпіння, бо Ісус «поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя» (Лк 2,34).

в. 52 Віднині (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,10) бо в одній хаті…

–  і ті будуть розділені: троє проти двох… Мт 10,36 додає: «І ворогами чоловіка будуть його домашні» (пор. Мр 13,12). Такий «поділ» в родинах суперечить пророцтву, яке дав Гавриїл (Лк 1,17) з приводу місії Хрестителя, який наверне «серця батьків до дітей» (пор. Мал 3,24). Однак за пророчою традицією, він є аспектом терпіння кінця часів (Міх 7,6; Аг 2,22б) і це ще раз буде стверджено в Лк 21,16.

вв. 54– 55 Коли ви бачите хмару… Слухачі здатні відчитати метеорологічні «знаки» (Мт 16,2– 3), але не можуть відчитати «знаки часу», в якому вони живуть. Цю аналогію можна співвіднести до прохання про «знак з неба» в Лк 11,16.29.

в. 56 Лицеміри. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 6,42 і «Напрямки для роздумів» в Лк 11,37– 54.

–  вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати (судити, тлумачити);

–  як же воно, що не розпізнаєте часу цього? Цей час (від гр. kairós), час Ісуса, Божого втручання в історію, тепер легко розпізнати (Лк 7,22).

в. 57 Чому самі з себе ви не судите, що справедливе? Кожному потрібно брати на себе власну відповідальність і визначатися самому.

в. 58 Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього… (пор. Прип 17,14). У паралельному уривку з Мт 5,25– 26 представлено обов’язок братньої любові, а тут — з есхатологічним відтінком — Лука наполягає на нагальності примирення перед судом.

Паралельні місця: Мт 10,34– 36; 16,2– 3; 5,25– 26

ПСАЛОМ 88-89

88. (87) Тяжко хворий оповідає про своє горе 2-9; просить допомоги 10-19

Пісня. Псалом. Синів Кораха. Провідникові хору. (На мелодію) «Махлат». Для співу. Маскгл. Гемана езрагіта. 2. Господи, Боже мого спасіння, я вдень кличу і вночі перед тобою скаржусь. 3. Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва! Приклони твоє вухо до мого благання! 4. Душа бо моя наситилася горем, і життя моє наблизилося до Шеолу. 5. Мене залічено до тих, що сходять у яму. Я став, як чоловік, що допомоги не має. 6. Поміж мерцями моє ложе; немов убиті, що лежать в могилі, що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї. 7. Поклав єси мене в глибоку яму, у темряву, в безодню. 8. Тяжить на мені гнів твій, і всіма хвилями твоїми гнітиш мене. 9. Ти віддалив від мене моїх друзів; зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти. 10. Очі мої знемоглися від печалі; до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки. 11. Хіба для мертвих робиш чуда? Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити? 12. Хіба звіщатимуть у могилі твою милість, у пропасті глибокій – твою вірність? 13. Хіба чуда твої у Темряві будуть відомі, і твоя ласка – у землі забуття? 14. Ось чому, Господи, до тебе я взиваю, і моя молитва вранці йде тобі назустріч. 15. Чому, о Господи, відкинув мою душу, ховаєш твоє обличчя від мене? 16. Я безталанний, і конаю змалку; я перебув страх твій – умліваю. 17. Твій палкий гнів пронісся надо мною, твої страхіття мене погубили. 18. Увесь час вони оточують мене, мов води; усі разом мене обступили. 19. Ти віддалив від мене товариша й друга, а із знайомих у мене – тільки темінь.

89. (88) Згадка про Божі обітниці Давидові 2-5; 20-38; псалмопівець плекає надію 6-19; сумна доля народу 39-46; молитва за виконання обітниці 47-52

Маскіл. Етана. Езрагіта. 2. Про ласки Господні співатиму повіки, і по всі роди звіщатиму устами твою вірність. 3. Я мовив: «Ласка збудована повіки.» На небі утвердив ти твою вірність. 4. «Я заключив союз із моїм вибранцем; поклявсь Давидові, слузі моєму: 5. Повіки утверджу твого потомка і по всі роди твій престол збудую.» 6. Небо, о Господи, діла твої предивні прославляє і твою вірність у святих громаді. 7. Хто бо на небі може з Господом зрівнятись? Хто з синів Божих на Господа схожий? 8. Жахливий Бог у громаді святих, великий і страшний над усіма круг нього. 9. Господи, Боже сил, хто тобі рівня? Ти, Господи, могутній, і вірність твоя кругом тебе. 10. Ти правиш гордим морем; коли розбурхаються його хвилі, ти їх гамуєш. 11. Ти розтоптав, немов убитого, Рагава; сильним твоі’м раменом ти ворогів твоїх розсіяв. 12. Твої небеса і земля теж твоя; світ і його повноту – ти заснував їх. 13. Північ і південь – ти сотворив їх. Тавор і Хермон іменем твоїм ликують. 14. Рамено твоє потужне, рука твоя могутня, здіймається твоя десниця! 15. Право й справедливість – основа твого трону, ласка й вірність ідуть перед тобою. 16. Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі лиця твого, о Господи, він ходить. 17. Ім’ям твоїм радіють завжди, і справедливістю твоєю ідуть вгору. 18. Ти бо єси окраса їхньої потуги, і твоїм благоволінням іде вгору ріг наш. 19. Бо Господь – щит наш і Святий Ізраїля – цар наш. 20. Колись ти говорив твоїм побожним у видінні: – Я поклав на витязя корону, Я вивищив вибранця з-між народу. 21. Знайшов Давида, слугу мого; миром моїм святим його помазав. 22. Рука моя з ним буде твердо, ба й рамено моє буде його скріпляти 23. Ворог не зможе його обманути злочинець не буде його гнітити. 24. Його противників я зітру геть із перед нього розіб’ю тих, що його ненавидять. 25. І моя вірність буде з ним, і моя ласка, і моїм ім’ям ріг його здійметься вгору. 26. Я простягну руку його на море і на ріки – його десницю. 27. Він буде мене взивати: «Ти мій Батько, мій Бог, скеля спасіння мого.» 28. А я його поставлю перворідним, найвищим над землі царями. 29. Повіки берегтиму йому мою милість і з ним союз мій буде непохитний. 30. Вічним зроблю його потомство і престол його, як дні небесні. 31. Коли ж його сини закон мій покинуть і в наказах моїх ходити більш не будуть, 32. коли осквернять мої постанови й велінь моїх не будуть пильнувати, 33. я різкою їхній проступок покараю й ударами – їхню провину. 34. Але моєї ласки я не заберу від нього і вірности моєї не відкину. 35. Не оскверню союзу мого, того, що вийшло з уст моїх, не зміню. 36. Раз я поклявся святістю моєю: Давидові напевне не скажу неправди! 37. Його потомство триватиме повіки, і престол його передо мною, наче сонце. 38. Мов місяць, він стоятиме повіки як свідок на небі вірний. – 39. Та ти відкинув, занехаяв, розгнівався на помазаника твого. 40. Ти погордував союзом слуги твого, збезчестив на землі його корону. 41. Ти розвалив усі його мури, його укріплення обернув єси в руїну. 42. Грабують його всі перехожі, він став сміховищем своїм сусідам. 43. Підніс угору напасників правицю, звеселив усіх його ворогів. 44. Ти навіть обернув назад вістря його меча і не підтримав його в битві. 45. Ти знищив його сяйво і повалив престол його на землю. 46. Ти скоротив дні його молодости, вкрив його соромом. 47. Докіль, о Господи, ти будеш ховатись? Докіль палатиме вогнем гнів твій? 48. Згадай, який мій вік короткий! Отак нінащо створив ти всіх дітей людських? 49. Хто, живши, не побачить смерти, врятує свою душу з рук Шеолу? 50. Де вони, Господи, днедавні твої ласки? 51. Згадай, о Господи, про слуг твоїх наругу, – що про них у вірності твоїй ти Давидові поклявся; я ж бо ношу її у моїм серці від багатьох народів, – 52. що нею твої вороги, Господи, зневажають, що нею зневажають сліди помазаника твого. Благословен Господь повіки! Нехай так буде! Нехай так буде!