12. про дочасні блага 13-21

13. Відізвався до нього хтось із народу: “Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.” 14. Ісус промовив до нього: “Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?” 15. Далі промовив до них: “Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя.” 16. І він розповів їм цю притчу: В одного багача земля вродила гарно. 17. І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій! 18. І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток 19. та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися! 20. А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? 21. Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.”

КОМЕНТАР

НЕ ВІД ТОГО, ЩО ХТО МАЄ,
ЗАЛЕЖИТЬ ЙОГО ЖИТТЯ

12,13– 21

Фарисейська закваска робить життя залежним від того, що людина «має», замість залежати від того, ким вона «є»: вона нагромаджує матеріальні блага, залишаючи у спадок дітям поділ між братами.

У дуже короткій розповіді та притчі, що їх наводить лише Лука, йдеться про небезпеку, яку становлять блага цього світу, якщо стають єдиною метою життя.

в. 13 Вчителю. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 7,40.

–  щоб поділився зо мною спадщиною. Рабинів часто просили розсудити у схожих випадках. Норми щодо спадщини містилися в Чис 27,1– 11; 36,7– 9; Втор 21,15– 17.

За тогочасним єврейським звичаєм, коли помирав батько, первородний син переймав володіння цілим спадком, а молодші сини були на утриманні в старшого брата, оскільки для тогочасної культури збереження цілісного спадку лише у власності старшого сина здавалося гарантією єдності братів (і родини).

Це не було питанням вузького права, а узагальненим звичаєм. Виняток з нього буде описаний в притчі про «милосердного батька» (Лк 15,11– 32), де молодший син скаже батькові: «Дай мені ту частину маєтку, що мені припадає».

в. 14 хто настановив мене суддею або подільником…? Ісус відмовляється брати на себе таке завдання (пор. Лк 12,57), навідміну від Мойсея, який настановив себе «князем і суддею» (Вих 2,14; Ді 7,27).

в. 15 не від… того, що хто має, залежить його життя. Життя — це дар Божий. Жодне володіння, яким би надмірним воно не було, не може зробити чиєсь життя повнішим чи надати йому безпеки. Пізніше Ісус скаже (Лк 12,25): «Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть?».

в. 17 І почав він міркувати, кажучи сам до себе. У притчах Луки персонажі часто виражають свої думки у формі монологу (Лк 12,45; 15,17– 19; 16,3; 18,4– 5.11; 20,13).

–  Що мені робити? Таке саме запитання поставить собі несправедливий управитель в Лк 16,3.4, воно часто трапляється в Луки (Лк 3,10.12.14; 10,25; 18,18; 20,13).

в. 19 Душе моя! Цей термін часто означає в СЗ цілу живу істоту, особу. Тут він має певну конотацію душевності. Ледь не виникає спокуса перекласти його «мій рідний» (TJ, c. 178).

–  Спочивай собі, їж, пий і веселися! Ці чотири дієслова висвітлюють життя, звернене лише на речі цього світу (пор. Проп 5,17; 8,15), відірване від очікування майбутнього життя і від Божого суду (пор. Іс 22,13, цей вірш наводить Павло в 1 Кор 15,32).

в. 20 А Бог сказав до нього. Бог вперше виступає відкрито як персонаж притчі.

–  Безумний! (пор. Лк 11,40) Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе. Грецьке дієслово у пасивному стані означає: «Бог забере в тебе твою душу». Пор. Сир 11,18– 19; Як 4,13– 15.

–  а те, що ти зібрав, кому воно буде? Пор. Лк 9,25: «Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?».

в. 21 Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога (пор. Мт 6,19– 21; Од 3,17). Цього вірша немає в деяких давніх рукописах; тоді як інші додають: «Кажучи це, Ісус голосно мовив: “Хто має вуха слухати, нехай слухає”» (Лк 8,8; 14,35). Висновок до притчі буде подано в Лк 12,33– 34.

ПСАЛОМ 83-84

83. (82) Проти ворогів вибраного народу

1. Пісня. Псалом. Асафа. 2. Не мовчи, Боже, не німуй і не будь мовчазним, Боже! 3. Бо ось вороги твої заметушились, і ненависники твої підняли голову вгору. 4. Змовляються підступно проти народу твого й нараджуються проти тих, кого ти захищаєш. 5. «Ходіте, кажуть, знищимо їх, щоб не були народом, і щоб ім’я Ізраїля не згадувалось більше.» 6. Бо вони врадили раду однодушно; уклали союз проти тебе: 7. Едомові намети й ізмаїльтяни, Моав та агаряни, 8. Гевал, Аммон і Амалек, і Філістимлянська земля з мешканцями Тиру; 9. навіть Ашшур приєднувався до них, стававши на допомогу дітям Лота. 10. Вчини їм, як Мідіянові, як Сісері, Явінові коло Кішон – потоку, 11. що знищені були біля Ен-Дору, що гноєм землі стали. 12. Вчини з їхніми дуками, як з Оревом, як із Зеевом, як із Зевахом і Цалмунною, з усіма їхніми князями, 13. які були сказали: «Візьмім соб в посілість пасовиська Божі!» 14. Мій Боже, вчини їх, немов перекотиполе, немов соломину, що нею крутить вітер 15. Як вогонь, що ліси пожирає, як полум’я, що палить гори, 16. так гони їх бурею твоєю, збентеж їх хуртовиною твоєю! 17. Вкрий соромом обличчя їхнє, щоб шукали, Господи, ім’я твоє! 18. Хай засоромляться й збентежаться на віки вічні, хай застидаються й загинуть. Хай знають, що тільки ти Господь на ім’я, найвищий над усією землею.

84. (83) Псалмопівець тужить за храмом Божим – пісня прочан

1. Провідникові хору. На мелодію «На винотоках». Псалом. Синів Кораха. 2. Які ж то вони любі, твої шатра, Господи сил! 3. Знемагає моя душа й прагне До дворів Господніх! Серце моє й моє тіло радіють живим Богом. 4. Навіть пташина знаходить собі хатку, і ластівка собі гніздечко, куди кладе своїх писклят: (а я) жертовники твої, Господи сил, Царю мій і мій Боже! 5. Щасливі, що живуть у твоїм домі; вони повіки тебе хвалять! 6. Щасливий чоловік, що має свою силу в тобі і твої дороги має в своєму серці. 7. Проходивши сухою долиною, вони джерела з неї роблять, і ранній дощ її благословенням зодягає. 8. Набирають дедалі більше й більше сили, побачать Бога у Сіоні. 9. Господи, Боже сил, вислухай мою молитву; Боже Якова, прихили вухо! 10. О щите наш, поглянь, о Боже! Подивися на лице помазаника твого! 11. Один бо день у твоїх дворах ліпший, ніж тисяча (деінде), волію стояти на порозі дому Бога мого, ніж у наметах беззаконня жити. 12. Бо Господь Бог – сонце і щит -Господь дасть ласку й славу. Він не відмовить блага тим, що ходять бездоганно. 13. Господи сил! Щасливий чоловік, що покладається на тебе!