11. картання фарисеїв 37-54

37. Коли він говорив іще, якийсь фарисей запросив його на обід до себе. Ісус увійшов і сів за столом. 38. Побачивши це, фарисей здивувався, що він перш не зробив обмивань перед обідом. 39. Господь сказав до нього: “От ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства. 40. Безумні! Чи ж той, що зробив верх, чи не зробив і середини? 41. Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте. 42. Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м’яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу! І це треба було робити, і того не лишати. 43. Горе вам, фарисеї, що любите перші місця в синагогах та привітання на майданах. 44. Горе вам, бо ви, як оті гроби непомітні, по яких люди зверху ходять і не знають того.” 45. Озвавсь тоді один із учителів закону: “Учителю! – кажучи це, ти й нас ображаєш.” 46. Він же відповів: “Горе й вам, учителям закону, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж до тих тягарів і пальцем не доторкнетеся. 47. Горе вам, що будуєте гроби пророкам, а це ваші батьки їх убили! 48. Ви так стаєте свідками й даєте згоду вчинкам батьків ваших: вони їх повбивали, а ви будуєте їм гроби! 49. Тому й каже мудрість Божа: Я їм пошлю пророків і апостолів; вони деяких з них уб’ють, а деяких будуть гонити, 50. щоб цей рід відповів за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, 51. від крови Авеля до крови Захарії, забитого між вівтарем і храмом. Так, я кажу вам: Рід цей здасть за те рахубу! 52. Горе вам, учителям закону, бо ви взяли ключ знання! Самі ви не ввійшли і тим, що хотіли ввійти, заборонили.” 53. І як він вийшов звідти, книжники та фарисеї почали сильно на нього нападати й ставити йому різні питання, 54. чигаючи так, щоб несподівано піймати якесь слово з уст його.

 

КОМЕНТАР

ГОРЕ ВАМ… РІД ЦЕЙ ЗДАСТЬ ЗА ЦЕ РАХУБУ!

11,37– 54

Ісус протиставляє зовнішній чистоті внутрішню чистоту серця, що навернулося від насильства, яке несе смерть, до любові, яка дає життя. Таку саму чистоту має улюблений Син, на якого впаде заряд агресивності братів.

Це одна із найсуворіших сторінок НЗ, яку можна порівняти лише до 23 глави Матея. Елементи обвинувальної промови проти фарисеїв і учителів закону слугують нагодою для науки, спрямованої проти формалізму і претензій посідання монополії на пізнання Бога. Лука розрізняє обвинувачення проти фарисеїв, що ревно дотримувалися Закону (вв. 39– 44), від обвинувачень проти учителів закону, книжників, фахівців з тлумачення (вв. 46– 52).

в. 37 якийсь фарисей (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,17) запросив його на обід до себе. Ісус вже отримував запрошення до столу в дім фарисея в Лк 7,36– 50 (епізод з грішницею). Воно ще повториться в Лк 14,1нн (оздоровлення хворого на водянку).

–  Ісус увійшов і сів за столом (Лк 14,10; 17,7; 22,14).

в. 38 Побачивши це, фарисей здивувався, що він перш не зробив обмивань… Ісус щойно контактував із біснуватим (Лк 11,14) і з юрбою (Лк 11,29), а у попередньому запрошенні (Лк 7,44) він сам докоряв фарисеєві за те, що той не дав йому води обмитися.

Обмивання були не так нормою гігієни, як (необов’язковими) практиками зі звичного ритуалу східної гостинності (Бут 18,4; 19,2…). Згодом вони перетворилися на приписи, що стали додатками до Закону і мали велике значення для законослухняних євреїв (Лев 11– 16). Ісус їх відкидає (Мт 15,20), і його учні їх не дотримуються (Мт 15,2; Мр 7,2– 5).

в. 39 Господь сказав до нього. Урочистий титул Господь (гр. ho Kýrios), який Лука вживає щодо Ісуса на початку цієї обвинувальної промови, підкреслює авторитетність його навчання.

–  чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства (Мт 23,25– 26; пор. Іс 29,13). Ісус протиставляє зовнішній і формалістичній релігії фарисеїв внутрішню релігію серця (Мт 15,1– 20; Мр 7,1– 23; Лк 16,15).

в. 40 Безумні! (у Мт 23: «лицеміри»). Безумний = дурний, несповна розуму; протилежність до мудрого, розумного (пор. Пс 14,1; Прип 1,22; Лк 12,20).

–  Чи ж той, що зробив верх, чи не зробив і середини? Риторичне запитання, яке є лише в Луки.

в. 41 Тож дайте милостиню з того, що усередині. У деяких рукописах: «з того, що маєте».

Тема милостині (пор. «Напрямки для роздумів» в Лк 12,22– 34), матеріального аспекту милосердя, Луці особливо близька (12,33; 18,22; 19,8; Ді 9,36; 10,2.4.31; 24,17; пор. також Тов 4,7–  10; 12,8– 9; Лк 6,36).

–  і все у вас буде чисте. Пор. Рм 14,20; Тит 1,15.

в. 42 Та горе вам, фарисеї (пор. вв. 43.44). Це не стільки закид, скільки попередження, заклик, «ой, леле», «нещастя на ваші голови». Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 6,24.

–  бо ви даєте десятину… (Мт 23,23; Лк 18,12). Пор. Лев 27,30–  33; Чис 18,12; Втор 14,22– 28; Тов 1,6– 8; Мал 3,8– 10.

–  але занедбуєте правосуддя і любов Божу! Мт 23,23б уточнює: «а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру» (пор. Міх 6,8).

–  І це треба було робити, і того не лишати.

Ця остання фраза (якої немає в багатьох рукописах) звертає увагу, що Ісус не прийшов нічого скасовувати. Він добре знає, що всередині будь- якої людської спільноти завжди існуватиме сукупність традиційних звичаїв і правил. Ісус завжди виявляв велику повагу до дотримання обрядових канонічних приписів (пор. Мт 8,4; 17,24– 27; Мр 1,44; Лк 5,14; 17,14). Однак передусім він проголошує обов’язок не змішувати Господню заповідь з постановами і звичаями людей, а головне ніколи не ставити слово Боже після людських традицій (Мт 15,6).

в. 43 Горе вам, фарисеї, що любите перші місця в синагогах (Мт 23,6 додає: «перші місця на бенкетах»; пор. Лк 14,7) та привітання на майданах (Лк 20,46).

в. 44 бо ви, як оті гроби непомітні. Фарисеї вміють маскувати зло, що є в них; про їхню нечистоту можуть не знати люди, але не Бог (пор. Лк 16,15).

Відмінним і ще суворішим є докір в Мт 23,27: «схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти».

Гроби білили вапном, щоб їх було краще видно; це робилося для того, щоб на них часом не наступити і не осквернитися, а отже, щоби потім не треба було проходити обряди очищення (пор. Чис 19,16).

в. 45 один із учителів закону. Це книжники, авторитетні тлумачі Закону і Писань, експерти. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,17.

–  Учителю! (гр. didásklos). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 7,40.

в. 46 Горе й вам, учителям закону, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити (Мт 23,4; пор. Ді 15,10). Це приписи Закону, 613 приписів (mitzvot), «хранителями» яких були книжники.

вв. 47– 48 … вони їх повбивали, а ви будуєте їм гроби! Хіба спорудженням пам’ятників на спомин про пророків можна виправити помилки батьків? Сьогоднішні провідники, як і їхні батьки, виявляють свою нездатність визнати пророків (пор. Лк 6,23б).

в. 49 Тому й каже мудрість Божа. Пророчий вислів, незвичний в Луки.

–  Я їм пошлю пророків і апостолів (Лука тут має на увазі вісників Євангелія); вони деяких з них уб’ють, а деяких будуть гонити (Лк 13,34). У Мт 23,34 сам Ісус проголошує: «Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розіпнете…». Пор. 2 Хр 36,16; Неєм 9,26; Ді 7,52; 1 Сол 2,15.

в. 50 щоб цей рід відповів за кров (Мт 23,35). Букв. «щоб від нього вимагали крові». Лише Лука вживає цей вислів зі СЗ (Бут 9,5; 42,22; 2 Сам 4,11; Пс 9,13; Єз 3,18.20; 33,8).

в. 51 від крови Авеля до крови Захарії. Це перше (Бут 4,8– 10) і останнє (2 Хр 24,20– 22) з двох вбивств, згаданих у Старому Завіті.

–  Так, я кажу вам: Рід цей здасть за те рахубу! (Мт 23,36). Тут ще раз підтверджується біблійна ідея спадкоємної відповідальності: рід цей (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,41) буде змушений понести кару за всі попередні провини, в яких він виявив свою співучасть (вв. 47– 50).

в. 52 бо ви взяли (забрали/сховали) ключ знання! (Мт 23,13а). Для Луки це ключ, який дає доступ до «дому знання [Бога]» (євр. bet hammidraš), де навчають милосердя. Це вхід до Царства.

–  Самі ви не ввійшли і тим, що хотіли ввійти, заборонили (Мт 23,13б).

вв. 53– 54 книжники та фарисеї (що згадуються разом в Лк 5,17.21.30; 6,7; 7,30; 14,3; 15,2) почали сильно на нього нападати… чигаючи. Ще можна було б перекласти: «почали страшенно на нього сердитися і провокувати його, вистерігаючи (чатувати на нього, ставлячи йому пастки)». Лука виділяє етапи цього наростаючого протистояння (пор. Лк 6,11; 19,47; 20,19.20; 22,2).

Паралельні місця: Мт 23,1– 36; Мр 12,38– 40; Лк 20,45– 47

 

ПСАЛОМ 79-80

79. (78) Плач над руїною Єрусалиму 587 р.

1. Псалом. Асафа. Боже, увійшли погани в твою спадщину, сплюгавили храм твій святий, зробили купу румовищ з Єрусалиму; 2. віддали трупи твоїх слуг птиці небесній на поживу, тіло твоїх побожних – земному звірю. 3. Пролили кров їхню, немов воду, довкола Єрусалиму, і нікому було ховати. 4. Ми стали глумом для сусідів наших, наругою та сміховиськом для всіх. що навколо нас. 5. Докіль, о Господи? Чи будеш гніватись повіки? Палатиме, немов вогонь, твоя ревність? 6. Вилий твій гнів на поган, що тебе не знають, і на царства, що твого імени не прикликають. 7. Вони бо Якова пожерли й оселю його зруйнували. 8. Не згадуй проти нас провин предків; хай прийде небарно нам назустріч твоє милосердя, бо ми вельми нужденні стали. 9. Поможи нам, о Боже нашого спасіння, слави імени твого ради; визволь нас, прости нам гріхи наші імени твого ради. 10. Чому б погани мали говорити: «Де їхній Бог?» Нехай погани перед очима нашими дізнають відплату за пролиту кров слуг твоїх! 11. Нехай до тебе дійде стогін бранця! Могутністю руки твоєї визволь призначених на смерть! 12. І поверни всемеро сусідам нашим у лоно їхній глум, яким, о Господи, глумились над тобою. 13. Ми ж твій народ й отара твоєї пастви будемо дякувати тобі повіки і з роду в рід хвалу твою звіщати.

80. (79) Молитва за оновлення Ізраїля

1. Провідникові хору. На мелодію «Лілея свідоцтво». Псалом. Асафа. 2. О Пастирю Ізраїля, прихили вухо Ти, що ведеш Йосифа, як отару, ти, що на херувимах возсідаєш, як у сяйві! 3. Перед Ефраїмом і Веніямином і Манассією збуди твою потугу й прийди нам на спасіння. 4. О Боже, віднови нас, засяй твоїм обличчям, і спасемося. 5. Господи Боже Сил, докіль палатимеш гнівом, не зважаючи на мольби твого народу? 6. Ти годував їх хлібом із сльозами, і поїв їх слізьми щедро. 7. Ти видав нас на наругу сусідам нашим, і вороги наші залюбки з нас глузують. 8. О Боже сил, обнови нас, засяй твоїм обличчям, і ми спасемося. 9. Вирвав єси з Єгипту лозу виноградну, прогнав народи, щоб її насадити; 10. приготував ти для неї місце, вона пустила корінь і заповнила землю. 11. Гори вкрились її тінню, віттям її – кедри високі. 12. Вона розкинула свої гілляки аж до моря, а паростки свої аж до самої річки. 13. Навіщо розвалив ти огорожу її що й обривають її всі перехожі, 14. пустошить її вепр із лісу, і дикий звір на ній випасається? 15. О Боже сил, повернись бо! Споглянь із неба й подивися; навідайсь до лози цієї, 16. до пагінця, що твоя правиця посадила, до парости, що укріпив єси для себе. 17. Ті, що вогнем її спалили, стяли, нехай погинуть від погрози обличчя твого. 18. Нехай твоя рука буде на чоловікові твоєї правиці, на сині людськім, що його укріпив єси для себе. 19. Ми не відступимо від тебе; живи нас, і ми визнаватимемо твоє ім’я. 20. Господи Боже сил, обнови нас, засяй твоїм обличчям, ми спасемося!