11. Христос навчає молитися; вигнання бісів
9. Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. 10. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. 11. Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? 12. Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? 13. Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!” 14. Ісус виганяв біса, що німий був. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди. 15. Та деякі з них говорили: “Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.” 16. Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба. 17. А він, знаючи думки їх, сказав їм: “Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде. 18. Коли, отже, і Сатана проти себе самого розділився, – як устоїться його царство? Бож кажете, що Велзевулом виганяю бісів. 19. Коли ж Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють ваші сини? Ось чому вони будуть вашими суддями. 20. Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство. 21. Коли хтось сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці. 22. Коли ж надійде хтось сильніший від нього й його подолає, то забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і роздасть його здобич. 23. Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає. 24. Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та, не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов. 25. І, прибувши, знайде його заметеним, прибраним. 26. І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше.”

КОМЕНТАР

ОТЕЦЬ НЕБЕСНИЙ ДАСТЬ СВЯТОГО ДУХА ТИМ, ЩО У НЬОГО ПРОСЯТЬ!

11,9– 13

Молитва — це «зарядка для прагнення»: Бог є даром і дає себе настільки, наскільки його прагнуть. Той час, на який відкладається вислуховування молитви, є періодом очищення, коли наше прагнення посилюється, щоб бути здатним отримати його Духа.

Ці вірші знову наголошують — майже з настійливим стукотом — на необхідності просити наполегливо і витривало. Бог нас не розчарує.

в. 9 Просіть, і вам дасться (= Мт 7,7). Пасивна форма у грецькому оригіналі непрямо вказує на дію Бога. Наполегливість має відкритися на довіру до того, який дарує і відкриває.

в. 10 Кожний бо, хто просить, … той, хто шукає, … і тому, хто стукає, … (= Мт 7,8). Повторення дієслів (із дедалі більшою настійливістю має на меті вселити непохитну впевненість в тому, що до Бога вдаватися дієво. Це часто повторювана тема в Писанні (пор. Прип 8,17; Іс 30,19; 58,9; 65,24; Єр 29,12– 14).

в. 11 Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього [хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить] риби, замість риби дасть йому гадюку? Вислову в дужках немає у деяких рукописах. Він міг бути вставленим під впливом Мт 7,9.

в. 12 Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона?

Ця остання антитеза — яйце і скорпіон — є лише в Луки (пор. Лк 10,19) і, зважаючи на її сильніше значення, могла б зайняти місце антитези хліб і камінь з Мт 7,9.

в. 13 Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!

Мт 7,11 говорить про «добрі дари», а Лука вводить Святого Духа, який є найвищим даром (Лк 24,49; Ді 2,33.38; 4,31). Саме завдяки дару Духа ми взиваємо «Авва! — Отче!» (Рм 8,15; Гал 4,6).

Тут знову проявляється, як у Лк 11,8, міркування a fortiori. Бог перевершує у щедрості всяке наше прохання і очікування (пор. Еф 3,20).

Пор. Йо 14,13.16: «І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився… І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки».

Паралельні місця: Мт 7,7– 11

ТО, ЗНАЧИТЬ, ПРИЙШЛО ДО ВАС
БОЖЕ ЦАРСТВО

11,14– 26

Дух Сина, якого неухильно приймаємо в молитві, звільняє нас від злого духа і наповнює нас силою, щоб ми знову не потрапили в полон.

Ця розповідь про екзорцизм є дуже короткою і слугує передусім для того, щоб представити серйозне звинувачення проти Ісуса: він діє Велзевулом, князем бісівським.

в. 14 біса, що німий був (пор. Мт 9,32). Для Луки головною причиною хвороби є біс, як в Лк 13,11.16. У Мт 12,22– 30 біснуватий є ще й сліпим.

–  і дивувались люди. Здивування (зачудування) є звичною реакцією на чуда і богоявлення (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,18). Мт 9,33б додає: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!».

в. 15 Велзевулом, князем бісівським (Мт 9,34; 12,24; Мр 3,22). Ba’al- Zebul — князь- володар, якого з насмішкою перейменували на «Ваал- Зевува», володаря гноївки, мух (2 Цар 1,2). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,2.

–  виганяє бісів. Це серйозне звинувачення. Якщо Ісус виганяє бісів князем бісівським, то він займається магією і чаклунством, а це, за єврейським законом, вимагає покарання смертю (Вих 22,17; Лев 19,26.31; Втор 18,10).

в. 16 Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба. Знаку, доказу (пор. Іс 7,10– 13; Мр 8,11) того, що Ісус — це Месія. Водночас він потрібен і для того, щоб його випробувати, як в Лк 4,2. А коли він буде на хресті, первосвященики і книжники проситимуть знаку, «щоб ми побачили й увірували» (Мр 15,32). Цей вірш готує ґрунт для відповіді, яку Ісус дасть в Лк 11,29– 32: «знаку Йони».

в. 17 знаючи думки їх (Іов 21,27; Пс 94,11). Лука виправдовує відповідь Ісуса, пригадуючи його здатність заглядати в душу (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,22).

в. 18 Коли, отже, і Сатана… розділився (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,2) — як устоїться його царство? (Мт 12,26; Мр 3,24). У Мр 3,23: «Тоді Ісус прикликав їх (книжників, у Мт фарисеїв) до себе й заговорив… до них: “Як може сатана сатану виганяти?”».

в. 20 Коли ж я Божим перстом (лише в Луки) виганяю бісів. Це відлунює Вих 8,15, де чаклуни фараона визнають чуда, вчинені Мойсеєм як діло перста- пальця Божого(пор. Пс 8,4). У Вих 31,18 і Втор 9,10 таблиці Закону записані пальцем- перстом Божим.

У Мт 12,28 біси виганяються «Духом Божим».

–  то, значить, прийшло до вас Боже Царство (Мт 12,28). Виганяючи бісів, Ісус об’являє, що панування Сатани підійшло до кінця і «наблизилося до вас Царство Боже» (Лк 10,9.11), що більше, «Царство Боже є між вами» (Лк 17,21).

вв. 21– 22 хтось сильний… Коли ж надійде хтось сильніший від нього… У Мр 3,27 (Мт 12,29): «Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв’яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату». Пор. також Іс 49,24.

в. 23 Хто не зо мною, той проти мене… (= Мт 12,30; пор. Лк 9,50). Не існує серединного шляху, нейтрального вибору. Ісус не засновник школи, який просить приєднатися до його ідей, а той, хто позначає своїм життям Божий шлях.

Мт 12,31– 32 і Мр 3,28– 30 вставляють тут речення про хулу на Духа, гріх, який не проститься. Пор., тут далі «Напрямки для роздумів».

в. 24 Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку (Мт 12,43– 44). Пустелі та посушливі й самотні місця є житлом для злих духів (пор. Тов 8,3; Лк 4,1– 2; 8,27; Мт 4,1).

в. 26 бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються.

–  і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше (= Мт 12,45). Ця остання фраза звучить як прислів’я: «Кінець буде гіршим за початок».

У Лк 8,2б, «сім» (= багато) є числом бісів, вигнаних з Марії Магдалини.

Мт 12,46– 50 і Мр 3,31– 35 завершують уривок відвідинами (схвильованих!) родичів Ісуса, про них вже йшлося в Лк 8,19– 21.

 ПСАЛОМ 75-76

75. (74) Господь – суддя народів
1.Провідникові хору. На мелодію «Не руйнуй!» Псалом. Асафа. Пісня. 2. Ми дякуємо тобі, Боже, дякуємо; взиваємо твоє ім’я, про чуда твої оповідаєм. 3. «Як виберу призначену годину, я сам судитиму по правді! 4. Коли земля й усі її мешканці захитались, я утвердив її стовпи.» 5. Я кажу зухвалим: «Киньте зухвалість!» І грішникам: «Не піднімайте рога!» 6. Не піднімайте вгору вашого рога, не говоріть, задерши голову, нахабно! 7. Бо ні зо сходу, ні з заходу, ні з пустині, ані з гір, – 8. але Бог судить: того принижує, а того підвищує. 9. Бо чаша в руці Господній, що вином шумує, – повна заправленого. Він наливає в неї; аж до самої гущі будуть усі землі нечестиві жлуктати, пити. 10. Я ж буду радуватися повіки, буду псалми співати Богові Якова. 11. Усі роги беззаконних позбиваю, а роги праведника піднесуться вгору.

76. (75) Прослава Бога після перемоги
1.Провідникові хору. На струнах. Псалом. Асафа. Пісня. 2. Відомий Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике його ім’я; 3. його намет у Салемі, а його житло на Сіоні. 4. Там трощив він блискавиці лука, щит, меч і зброю. 5. У сяйві ти, величний, прийшов від гір відвічних. 6. Ограблені відважні серцем, сон обняв їх; зомліли у всіх вояків руки. 7. О Боже Якова, від твоєї погрози запаморочилися верхівець і кінь. 8. Ти страшний, і хто встоїться перед тобою, як ти розгніваєшся? 9. Ти дав почути суд твій з неба; земля злякалася, заніміла, 10. коли Бог на суд підвівся, щоб спасти всіх покірних на землі. 11. Справді, і гнів людини тебе славить, з останків же його гніву робиш собі оздобу.12. Складайте обітниці й виконуйте – Господеві, Богові вашому; нехай усі, що навколо нього, несуть дари Страшному.13. Він відбирає дух у князів, страшний для князів земних.