- Нагірна проповідь
27 А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять, 28 благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають. 29. Тому, хто б’є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі. 30 Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся. 31 І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. 32 Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. 33 І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять. 34 І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. 35 Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних.
КОМЕНТАР
ЛЮБІТЬ ВОРОГІВ ВАШИХ
6,27– 31
Син пропонує своїм братам нові стосунки, в яких любов перемагає неприязнь. Хто не любить ворогів, той не пізнав Бога як Отця і не має Духа Сина.
Тут маємо продовження «Проповіді на рівнині» (Лк 6,20– 49), перша частина другого блоку якої присвячена любові до ворогів (Лк 6,27– 35). У наступному уривку (вв. 32– 35) цю тему буде розглянуто глибше, а понад те буде наголошено, що дарованість і безкорисливість мають характеризувати любов до ворога.
У паралельному уривку з Мт 5,39– 42 мова про те, щоб не «противитися (не опиратися) злому», тобто «не відповідати» (за законом помсти). Далі любов до ворогів буде темою наступного уривка (Мт 5,43– 48).
вв. 27– 28 А вам, що слухаєте (пор. Лк 8,18), кажу:
– Любіть ворогів ваших (= Лк 6,35; пор. Вих 23,4– 5; Лев 19,18; Прип 24,17; 25,21). Вислів вороги ваші слід розуміти в значенні «тих, які вам є ворогами», а не «тих, кому ворогами є ви».
Тут не йдеться про дружбу, взаємну любов, а про любов милосердну, яка вміє прощати і переносити все. Так долається вроджена схильність людини до помсти. Це крайня форма заповіді любові (пор. Лк 10,27), що стає зрозумілою через три повеління:
– добро чиніте… благословляйте… моліться за тих, що вас зневажають (пор. Лк 23,34; Мт 5,44; Ді 7,60; Рм 12,14– 21) і на основі трьох прикладів:
в. 29 Тому, хто б’є тебе в одну щоку (Мт 5,39 уточнює: «в праву щоку»), підстав і другу. Такою буде постава Ісуса під час страстей: він не противиться тому, що його схопили (Лк 22,51– 53), не відповідає на глузування сторожі (Лк 22,63– 65) і на сарказм Ірода (Лк 23,11) та єврейських начальників і вояків (Лк 23,35– 37). Пор. Іс 50,6; 53,7.
– хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі.
У Мт 5,40– 41: «Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві».
в. 30 Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся. У Мт 5,42: «Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся». Це згодом розкривається і в Лк 6,34.
в. 31 І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само (Мт 7,12а).
Вживання множини спонукає вийти за межі сфери суто індивідуальних стосунків.
Цей давній вислів (у заперечній формі в Тов 4,15), що називається «золотим правилом» і підсилюється додатком з Мт 7,12б («це ж бо закон і пророки»), здається тут доволі бляклим і невиразним порівняно з попередніми вказівками. Але це однозначно буде виправлено в наступному уривку.
Паралельні місця: Мт 5,39– 42; 7,12
БУДЕТЕ ВСЕВИШНЬОГО СИНАМИ
6,32– 35
Любов до ворога дає нам можливість бути Божими дітьми. Адже Бог є Отцем і любить кожну людину не за її заслуги, а з потреби: визнає всіх — злих і добрих — гідними його дарованої любові.
Цей уривок показує, що любов до ворогів є дарованою. Це друга частина другого блоку (Лк 6,27– 35) «Проповіді на рівнині» (Лк 6,20– 49).
в. 32 яка вам заслуга? (пор. Мт 5,46). Вислів, що повторюється тричі (вв. 33.34). Лука, вживаючи гр. термін cháris (пор. Лк 1,30; 2,40.52), надає юридичному поняттю заслуги (винагороди/нагороди) додаткову конотацію «дарованості».
– грішники люблять тих, що їх люблять (вв. 33.34). У Мт 5,46.47: «митарі/погани».
в. 33 коли чините добро… (в. 35; пор. Лк 6,27). У Мт 5,47: «І коли ви вітаєте лише братів ваших…». Це подібне до того, ніби ви віддаєте борги! Замість того, щоб служити і любити, ми послуговуємося добром і любов’ю іншого. Це ніщо інше як підступний шантаж (пор. Лк 14,12– 14).
в. 34 коли ви позичаєте… (в. 35; пор. Лк 6,30). Пор. Мт 5,42: «Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся».
в. 35 Ви ж любіть ворогів ваших (Мт 5,44 додає: «…і моліться за тих, що гонять вас»). Урочистий підсумок наказу, що дається в Лк 6,27. Тут уточнюється і перевершується «золоте правило» з Лк 6,31.
– добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого (пор. Лк 6,27.30). Пор. Еф 23,4– 5; Прип 25,21; Рм 12,20– 21.
– велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами (пор. Лк 6,23). Пор. Сир 4,10: «Сиротам будь за батька, за чоловіка для їхньої неньки, тож станеш як син Всевишнього, і злюбить він тебе більше, ніж рідна мати».
– він благий (милосердний) для злих і невдячних (пор. Лк 23,34; Ді 7,60).
Паралельні місця: Мт 5,43– 47
ПСАЛОМ 36–37
- (35) Псалмопівець жаліється на беззаконня 2-5; Боже провидіння 6-10; молитва 11-13
1 Провідникові хору. Слуги Господнього Давида. 2 Гріх нашіптує грішникові в його серці; немає Божого страху перед очима в нього. 3 Він бо облещує себе в своїх очах, що не знайдуть його провини, не будуть гидуватись. 4 Слова уст його – неправда й лукавство, він перестав розумно мислити, добро чинити. 5 Він беззаконня задумує на своїм ложі, ступає на дорогу недобру, злом не гидує. 6 Милість твоя, Господи небес сягає, вірність твоя по хмари. 7 Справедливість твоя, як Божі гори, суди твої, немов глибока безодня; людину й скотину, Господи, спасаєш. 8 Яка дорога, о Боже, твоя ласка: людські сини під захист крил твоїх прибігають. 9 Насичуються ситтю дому твого, потоком солодощів твоїх їх напуваєш. 10 Бо в тебе джерело життя, у твоїм світлі побачимо світло. 11 Продовжи твою ласку тим, що тебе знають, і справедливість твою тим, що праві серцем. 12 Нехай нога гордих на мене не наступить, рука безбожного нехай мене не відпихає. 13 Ось упали лиходії, провалились, не можуть більше встати.
- (36) Доля злих, та добрих неоднакова
1 Давида. Не палай гнівом на злочинців, творящим беззаконня не завидуй 2 Вони бо, як трава, швидко поникнуть, -зів’януть, як рослина яра. 3 Вповай на Господа й чини добро щоб жити на землі й безпечним бути. 4 Втішайся в Господі, і він сповнить тобі бажання твого серця. 5 На Господа здай твою дорогу; вповай на нього, і він учинить; 6 виведе, як світло, твою правду і твоє право, як полудень. 7 Спокійним будь у Господі, надійсь на нього. Не палай гнівом на того, кому щастить у дорозі, на людину, що лихо коїть. 8 Лиши гнів, покинь пересердя; не палай гнівом, а то накоїш тільки лиха. 9 Бо лиходії знищені будуть, ті ж, що надіються на Господа, заволодіють краєм. 10 Ще трохи, і беззаконник пропаде, подивишся на його місце, і його більше не буде. 11 Покірні ж заволодіють краєм і тішитимуться глибоким миром. 12 Беззаконник кує на праведника лихо і скрегоче на нього зубами. 13 Господь сміється з нього, бо бачить, що його день надходить. 14 Беззаконники добувають меча й лука, щоб повалити вбогого й нужденного, щоб вистинати тих, які простою дорогою ходять. 15 Їхній меч пройде їм крізь серце, луки їх поторощаться. 16 Ліпший малий достаток, що в праведника, ніж велике багатство в беззаконних, 17 бо рамена беззаконних поламані будуть, праведників Господь підтримає. 18 Господь піклується життям невинних, і спадщина їхня буде повіки. 19 Вони не осоромляться лихої години, і наситяться голодної пори. 20 А беззаконники загинуть, і вороги Господні, мов краса лук, зникнуть, з димом зникнуть. 21 Беззаконник позичає й не звертає; а праведник – щедрий, дарує. 22 Бо благословенні Богом заволодіють краєм, а кого він прокляв, знищені будуть. 23 Господь зміцнює кроки чоловіка, і його дороги йому довподоби. 24 Навіть як і впаде, він не буде лежати, бо Господь підтримує його руку. 25 Молодим був я і вже постарівся, але не бачив покинутого праведника і його нащадків, які просили б хліба. 26 Увесь час його рука щедра й він позичає, і рід його буде благословенний. 27 Відступи від зла й чини добро, і житимеш повіки! 28 Бо Господь любить правду і не покине своїх вірних. Нечестиві знищені будуть, рід беззаконних буде стятий. 29. Праведники заволодіють краєм і житимуть повіки у ньому. 30 Праведника уста мовлять мудрість, язик його говорить правду. 31 Закон Бога його в нього в серці, не захитаються в нього кроки. 32 Беззаконний на праведника чигає і намагається зігнати його зо світу. 33 Але Господь не залишить його в руці в нього і не засудить, коли він на суді з’явиться. 34 Надійсь: на Господа й пильнуй його дороги. Він вознесе тебе, щоб ти володів землею, -і погибель беззаконних побачиш. 35 Я бачив беззаконного, як він пишався і розростався, неначе кедр ливанський. 36 А коли я пройшов, його вже більш не було; шукав його, та знайти було годі. 37 Уважай на чесного й на праведного дивися, бо в чоловіка мирного буде потомство. 38 Відступники ж знищені будуть усі до одного, і потомство беззаконних буде стяте. 39 Спасіння праведним від Господа, він їхнє прибіжище в час скрути. 40 Господь їм допомагає і їх спасає; спасає їх від беззаконних і зберігає, бо вони до нього прибігають.
