5. оздоровлення прокаженого 12-16; оздоровлення розслабленого 17-26

12 І от, як він був в однім з міст, з’явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: “Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.” 13 Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже: “Хочу, очисться!” І вмить покинула його проказа. 14 І наказав йому: “Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.” 15 Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. 16 Та він відходив у місця самітні й молився. 17 Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти. 18 Аж; ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед ним покласти. 19 І, не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. 20 Бачивши їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!” 21 А книжники та фарисеї почали міркувати: “Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?” 22 А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: “Чому так думаєте в серцях ваших? 23 Що легше, сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, – чи сказати: Встань і ходи? 24 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – мовив розслабленому: “Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому.” 25 І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. 26 А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі.”

КОМЕНТАР

ГОСПОДИ, ЯКЩО ХОЧЕШ,
МОЖЕШ МЕНЕ ЗРОБИТИ ЧИСТИМ
5,12– 16

Це четверта справа Сина: той, хто йде за ним, навіть якщо є грішником, як Петро, відчуває, що його життя оновилося і більше не є уражене смертю.

Зцілення прокаженого ще зі СЗ є надзвичайним чудом та, як і воскресіння померлого, приписується лише Богові (2 Цар 5,7).

Пор. Лк 17,11– 19: зцілення десяти прокажених (з них повертається лише один, самарянин).

в. 12 у проказі. Як будь- яка хвороба шкіри, проказа вважалася нечистотою: покаранням Бога за вчинені гріхи (Втор 28,27.35). Прокажений — це ізгой, нечистий, виключений зі спільноти (Лев 13– 14; Чис 5,2– 3), заживо похований. Дотик до прокаженого чи дотик прокаженого робив нечистим.

–  Господи (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,8), якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим (Мр 1,40; Мт 8,2). Прокажений знає, чого просити, і виявляє таку віру в Ісуса, що нехтує нормою закону, яка забороняє йому наближатися.

в. 13 Ісус простягнув руку (пор. Мойсей у Вих 4,4; 7,19; 8,1; 9,22; 14,16).

–  доторкнувсь до нього (Лк 4,40; 8,46; 13,13). Лише хворі торкаються Ісуса або він торкається до них. Ісус не боїться заразитися. Тут бракує попереднього пояснення з Мр 1,41: «І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його…». Лука воліє наголосити на силі і слові Ісуса:

–  І вмить покинула його проказа. Це четвертий знак.

в. 14 І наказав йому: “Нікому не говори”. Ісус не прагне реклами, хоча поширення його науки і розповідей про його діла неможливо зупинити (в. 15).

Наказ нікому не говорити часто знаходимо передусім в Мр (це «месіанська таємниця», Мр 1,34; 5,43; 7,36).

–  але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей (пор. Лев 13,16; 14,1– 57). Ісус виявляє своє пошанування Закону (пор. Павло в Ді 21,24).

–  їм на свідоцтво. Посвідка про зцілення набуває юридичної ваги, щоб зціленому можна було повернутися в спільноту. Однак виконання цього припису стає ще й звинуваченням проти священиків, які часто обмежувалися видачею посвідок замість того, щоб сприяти близькості недужих з Богом; і у такий спосіб, перешкоджаючи їм, вони робили виключення нормою закону.

в. 15 Чутка про нього ширилась дедалі більше (Лк 4,14; 4,37; 7,17). Його слава ставала все більшою. Зцілення створило резонанс і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг (Лк 4,40; 6,18; 7,21; 9,11; пор. Ді 10,38).

в. 16 Та він відходив. Дієслово недоконаного виду минулого часу передає значення дії, що повторюється.

–  у місця самітні (пор. Лк 4,42) й молився. «Самітне місце» (часто «гора») є особливим місцем зустрічі з Отцем. Лука неодноразово про це говорить (Лк 3,21; 6,12; 9,18.28; 11,1; 22,41.44).

Паралельні місця: Мт 8,1– 4; Мр 1,40– 45

ЧОЛОВІЧЕ, ПРОЩАЮТЬСЯ ТОБІ ТВОЇ ГРІХИ!
5,17– 26

Це п’ята справа Сина: сьогодні Слово звільняє нас від провин, які паралізують нас, заважаючи йти до нашого дому. Кожне Ісусове чудо є знаком внутрішнього зцілення, яке приносить нам примирення з Отцем, з самими собою і з нашими братами.

Розповідь про зцілення розслабленого, п’ятий знак (що стався за Мр 2,1 в Капернаумі), є також першою з п’яти суперечок з книжниками і фарисеями (пор. Мр 2,1– 3,6). Вони розгортаються щодо прощення (Лк 5,17– 26), їжі і посту (Лк 5,27– 39), дотримання суботи (Лк 6,1– 11).

в. 17 фарисеї та учителі закону (= фарисеї і книжники, в. 21). Тут вперше йдеться про них. Вони згадуватимуться разом у Лк 5,30; 6,7; 7,30; 11,53; 14,2; 15,2.

–  фарисеї. Вони строго дотримувалися Закону і традиції (Лука про них згадує понад двадцять разів). Це «відокремлені» (арам. peruším, звідси, мабуть, і походить значення цієї назви) від тих, хто не дотримується закону і кого вважали нечистими. Фарисеї постали у ІІ ст. до Р. Хр. після розколу давнішої групи під назвою «Chassidím» і становили справжню фракцію в єрусалимському синедріоні.

–  учителі закону (гр. nomodidáskaloi). Це книжники, «люди книги» (євр. soferím), визнані тлумачі Закону і фахівці зі Святого Писання, яких ще називали «законовчителями» (гр. nomikoi, Лк 7,30; 10,25; 11,45.46.52; 14,3); їх часто обирали з- поміж фарисеїв, членів синедріону. Опираючись на авторитет текстів і традиції, вони виконували такі завдання: тлумачили і розробляли приписи Тори (гаґґада — осучаснення релігійної традиції), уділяли справедливість (галака — юридична практика) і навчали своїх учнів.

–  сила (гр. dýnamis) Господня. Ісус діє «силою Божою» (Лк 4,14.36; 6,19; 8,46; у Ді 10,38б: «бо Бог був з ним»). Чуда є цьому знаком і доказом.

в. 18 на ліжку. У вв. 19 і 24 (25) Лука вживає зменшувальну форму (дослівно ліжечко), що вказує на те, що це були імпровізовані ноші.

в. 19 крізь череп’яну стелю. Лука описує грецько- римський дім, що має дах з черепиці! Палестинський дім є одноповерховим і має плаский дах, посередині якого є отвір, покритий гілками і глиняним розчином на дерев’яному каркасі.

в. 20 Бачивши їхню віру. Ісус «бачить» віру тих, що, проявивши ініціативу, з великими зусиллями принесли до нього розслабленого.

–  Чоловіче. Тут підкреслюється певна дистанція між Ісусом і розслабленим (Лк 12,14). У паралельних уривках (Мт 9,2 і Мр 2,5) Ісус звертається до нього: «Сину».

–  прощаються тобі твої гріхи! (Мт 9,2; Мр 2,5). Лише тут і в епізоді про грішницю (Лк 7,48) Ісус особисто відпускає людині її гріхи (пор. 1 Йо 1,9). Однак це не означає, що він вважає хворобу наслідком гріха.

в. 21 говорить богохульства. Дія, за яку передбачена смертна кара (Лк 24,16; Чис 15,30). Звинувачення, що повториться перед синедріоном (Мт 26,65; Мр 14,64; Лк 22,71); воно визначить смертний засуд для Ісуса.

–  Хто може гріхи відпускати…? Книжники і фарисеї переймаються не прощенням гріхів ані долею розслабленого, а тим, що Ісус приписує собі владу, яка, на їхню думку, є незаконною. Прощення гріхів належить лише Богові (Вих 34,6– 7; Пс 103,3; Іс 43,25; 44,22; Єр 31,34). Тлумачення книжників містить злий умисел, адже Ісус, вживаючи пасивну форму, вказує, що саме Бог прощає гріхи.

в. 22 Чому так думаєте в серцях ваших? (Лк 6,8; 9,47; 11,17; 20,23). Це зауваження має негативну конотацію: Ісус докоряє книжникам і фарисеям за те, що вони бурчать і зляться, адже хоч вони й до певної міри стримуються і відверто не виражають своїх сумнівів і суджень, та це викриває присутність в їхніх серцях гріха, якого вони не усвідомлюють (пор. Єр 11,20; Мр 2,6; 12,15).

в. 23 Що легше, сказати… Очевидно, що легше виголосити твердження, яке не можна проконтролювати (Відпускаються тобі твої гріхи), аніж таке, що вимагає конкретного прояву (зцілення).

Ісус каже те, що, на їхню думку, було легко сказати, але абсолютно неможливо зробити, якщо той, хто каже цю фразу, не є Богом. Тепер же він говорить те, що, на їхню думку, було значно ризикованіше казати, і це…

в. 24 Та щоб ви знали, що… Ісус проголошує причину своїх чуд. Пор. Лк 4,18.

–  Син Чоловічий. Ним є Ісус, правдивий Бог і правдива людина. Семітський вислів (пор. Дан 7,13– 14), який Лука вкладає лише в уста Ісуса, щоб час до часу вказати силу і владу Сина Чоловічого (Лк 6,5.22; 7,34; 11,30; 19,10), Ісуса, який має страждати (Лк 9,22.44.58; 18,31; 22,22.48; 24,7; пор. опис пророками Слуги в Іс 52,13– 53,12), та Ісуса як судді (Лк 9,26; 12,8.10.40; 17,22.24.26.30; 18,8; 21,27.36; 22,69; пор. також слова Стефана в Ді 7,56).

–  має владу на землі (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,32) гріхи відпускати. Бог має владу прощати і викликати до життя.

–  Встань. Гр. дієслово egéiro означає: підняти, підвести/сь, пробудити (в. 32; Лк 1,69; 3,8; 6,8; 7,14). Його вжито щодо воскресіння (Лк 7,22; 8,54; 9,22; 24,6.34), знаходимо його і в давньому пасхальному посланні (Ді 3,15; 4,10; 5,30; 10,40; 13,30.37). Це слово є синонімом до дієслова anístemi: встати (Лк 8,55; 18,33; 24,7.46).

–  візьми твоє ліжко та й іди додому (Мт 9,6; Мр 2,11). Пор. також Йо 5,8; Ді 9,34.

в. 25 І вмить (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 18,43) він устав у них перед очима. Відразу, негайно і перед всіма.

–  і пішов до свого дому, славлячи Бога (Лк 13,13). А всі присутні…

в. 26 остовпіли від здивування. Були у захваті (пор. Лк 8,56; Ді 3,10).

–  та прославляли Бога. Після чуд присутні і чудесно зцілений чоловік прославляють Бога і воздають йому хвалу. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,20.

–  Сьогодні бачили ми дивні речі (пор. Лк 2,20). У Мр 2,12: «Ніколи ми такого не бачили!» і в Мт 9,33 (щодо зцілення біснуватого німого): «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!».

Сьогоднішній день спасіння розтягується на християнську спільноту, яка досвідчує прощення і діяльну присутність Ісуса, Сина Чоловічого, який діє спасенною силою і могутністю Бога. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,11.

–  дивні речі. У гр. мові термін parádoxa має значення непередбачених або непередбачуваних речей (поза нормою), а також чудодійств.

Паралельні місця: Мт 9,1– 8; Мр 2,1– 12

ПСАЛОМ 28–29

28. (27) Благання 1-5; 8-9; подяка 6-7

1 Давида. До тебе, Господи, взиваю; моя скеле, не одвертайсь мовчки від мене, щоб я не став, як ті, що в могилу сходять, коли ти відцураєшся від мене. 2 Почуй, о Господи, голос мого благання, коли до тебе я взиваю, коли здіймаю мої руки до святого твого храму. 3 Не погуби мене з грішниками, з тими, що чинять беззаконня, що на словах мирні з ближніми своїми; на серці ж зло в них. 4 Воздай їм, Господи, за їхніми ділами і за злобою вчинків їхніх. За ділом рук їхніх дай їм, – поверни їм те, що вчинили. 5 Вони бо не зважають на Господні вчинки і на рук його діло, – нехай отже їх зруйнує і більш не відбудує. 6 Благословен Господь, бо він почув голос мого благання. 7 Господь – то моя сила й щит мій! На нього уповало моє серце, і допомоги зазнав я; тим і радіє моє серце, і я його вихваляю піснею моєю. 8 Господь – народу свого сила, він рятівна твердиня помазаника свого. 9 Спаси народ твій і благослови твою спадщину, паси й носи їх повік-віки.

29. (28) Бог об’являється у хуртовині

1 Псалом. Давида. Воздайте Господеві, сини Божі, воздайте Господеві славу й силу! 2 Воздайте Господеві славу імени його, вклоніться Господеві в святих шатах. 3 Голос Господній над водами! Загримів Бог слави, Господь над великими водами! 4 Голос Господній – сильний! Голос Господній – величний! 5 Голос Господній ламає кедри, Господь торощить кедри ливанські. 6 Від його голосу Ливан стрибає, мов телятко; Сіріон – як буйволятко. 7 Голос Господній креше полум’я вогнисте; 8 голос Господній пустиню стрясає, пустиню Кадеш стрясає Господь. 9 Голос Господній дуби перевертає й обдирає в лісах кору. А в його храмі усе каже “Слава!” 10 Господь возсів над потопом, і сидітиме Господь, Цар, повіки. 11 Господь народові своєму дасть силу, Господь благословить народ свій миром.

5. оздоровлення прокаженого 12-16; оздоровлення розслабленого 17-26

12 І от, як він був в однім з міст, з’явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: “Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.” 13 Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже: “Хочу, очисться!” І вмить покинула його проказа. 14 І наказав йому: “Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.” 15 Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. 16 Та він відходив у місця самітні й молився. 17 Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти. 18 Аж; ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед ним покласти. 19 І, не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. 20 Бачивши їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!” 21 А книжники та фарисеї почали міркувати: “Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?” 22 А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: “Чому так думаєте в серцях ваших? 23 Що легше, сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, – чи сказати: Встань і ходи? 24 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – мовив розслабленому: “Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому.” 25 І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. 26 А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі.”

КОМЕНТАР

ГОСПОДИ, ЯКЩО ХОЧЕШ,
МОЖЕШ МЕНЕ ЗРОБИТИ ЧИСТИМ
5,12– 16

Це четверта справа Сина: той, хто йде за ним, навіть якщо є грішником, як Петро, відчуває, що його життя оновилося і більше не є уражене смертю.

Зцілення прокаженого ще зі СЗ є надзвичайним чудом та, як і воскресіння померлого, приписується лише Богові (2 Цар 5,7).

Пор. Лк 17,11– 19: зцілення десяти прокажених (з них повертається лише один, самарянин).

в. 12 у проказі. Як будь- яка хвороба шкіри, проказа вважалася нечистотою: покаранням Бога за вчинені гріхи (Втор 28,27.35). Прокажений — це ізгой, нечистий, виключений зі спільноти (Лев 13– 14; Чис 5,2– 3), заживо похований. Дотик до прокаженого чи дотик прокаженого робив нечистим.

– Господи (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,8), якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим (Мр 1,40; Мт 8,2). Прокажений знає, чого просити, і виявляє таку віру в Ісуса, що нехтує нормою закону, яка забороняє йому наближатися.

в. 13 Ісус простягнув руку (пор. Мойсей у Вих 4,4; 7,19; 8,1; 9,22; 14,16).

– доторкнувсь до нього (Лк 4,40; 8,46; 13,13). Лише хворі торкаються Ісуса або він торкається до них. Ісус не боїться заразитися. Тут бракує попереднього пояснення з Мр 1,41: «І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його…». Лука воліє наголосити на силі і слові Ісуса:

– І вмить покинула його проказа. Це четвертий знак.

в. 14 І наказав йому: “Нікому не говори”. Ісус не прагне реклами, хоча поширення його науки і розповідей про його діла неможливо зупинити (в. 15).

Наказ нікому не говорити часто знаходимо передусім в Мр (це «месіанська таємниця», Мр 1,34; 5,43; 7,36).

– але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей (пор. Лев 13,16; 14,1– 57). Ісус виявляє своє пошанування Закону (пор. Павло в Ді 21,24).

– їм на свідоцтво. Посвідка про зцілення набуває юридичної ваги, щоб зціленому можна було повернутися в спільноту. Однак виконання цього припису стає ще й звинуваченням проти священиків, які часто обмежувалися видачею посвідок замість того, щоб сприяти близькості недужих з Богом; і у такий спосіб, перешкоджаючи їм, вони робили виключення нормою закону.

в. 15 Чутка про нього ширилась дедалі більше (Лк 4,14; 4,37; 7,17). Його слава ставала все більшою. Зцілення створило резонанс і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг (Лк 4,40; 6,18; 7,21; 9,11; пор. Ді 10,38).

в. 16 Та він відходив. Дієслово недоконаного виду минулого часу передає значення дії, що повторюється.

– у місця самітні (пор. Лк 4,42) й молився. «Самітне місце» (часто «гора») є особливим місцем зустрічі з Отцем. Лука неодноразово про це говорить (Лк 3,21; 6,12; 9,18.28; 11,1; 22,41.44).

Паралельні місця: Мт 8,1– 4; Мр 1,40– 45

ЧОЛОВІЧЕ, ПРОЩАЮТЬСЯ ТОБІ ТВОЇ ГРІХИ!
5,17– 26

Це п’ята справа Сина: сьогодні Слово звільняє нас від провин, які паралізують нас, заважаючи йти до нашого дому. Кожне Ісусове чудо є знаком внутрішнього зцілення, яке приносить нам примирення з Отцем, з самими собою і з нашими братами.

Розповідь про зцілення розслабленого, п’ятий знак (що стався за Мр 2,1 в Капернаумі), є також першою з п’яти суперечок з книжниками і фарисеями (пор. Мр 2,1– 3,6). Вони розгортаються щодо прощення (Лк 5,17– 26), їжі і посту (Лк 5,27– 39), дотримання суботи (Лк 6,1– 11).

в. 17 фарисеї та учителі закону (= фарисеї і книжники, в. 21). Тут вперше йдеться про них. Вони згадуватимуться разом у Лк 5,30; 6,7; 7,30; 11,53; 14,2; 15,2.

– фарисеї. Вони строго дотримувалися Закону і традиції (Лука про них згадує понад двадцять разів). Це «відокремлені» (арам. peruším, звідси, мабуть, і походить значення цієї назви) від тих, хто не дотримується закону і кого вважали нечистими. Фарисеї постали у ІІ ст. до Р. Хр. після розколу давнішої групи під назвою «Chassidím» і становили справжню фракцію в єрусалимському синедріоні.

– учителі закону (гр. nomodidáskaloi). Це книжники, «люди книги» (євр. soferím), визнані тлумачі Закону і фахівці зі Святого Писання, яких ще називали «законовчителями» (гр. nomikoi, Лк 7,30; 10,25; 11,45.46.52; 14,3); їх часто обирали з- поміж фарисеїв, членів синедріону. Опираючись на авторитет текстів і традиції, вони виконували такі завдання: тлумачили і розробляли приписи Тори (гаґґада — осучаснення релігійної традиції), уділяли справедливість (галака — юридична практика) і навчали своїх учнів.

– сила (гр. dýnamis) Господня. Ісус діє «силою Божою» (Лк 4,14.36; 6,19; 8,46; у Ді 10,38б: «бо Бог був з ним»). Чуда є цьому знаком і доказом.

в. 18 на ліжку. У вв. 19 і 24 (25) Лука вживає зменшувальну форму (дослівно ліжечко), що вказує на те, що це були імпровізовані ноші.

в. 19 крізь череп’яну стелю. Лука описує грецько- римський дім, що має дах з черепиці! Палестинський дім є одноповерховим і має плаский дах, посередині якого є отвір, покритий гілками і глиняним розчином на дерев’яному каркасі.

в. 20 Бачивши їхню віру. Ісус «бачить» віру тих, що, проявивши ініціативу, з великими зусиллями принесли до нього розслабленого.

– Чоловіче. Тут підкреслюється певна дистанція між Ісусом і розслабленим (Лк 12,14). У паралельних уривках (Мт 9,2 і Мр 2,5) Ісус звертається до нього: «Сину».

– прощаються тобі твої гріхи! (Мт 9,2; Мр 2,5). Лише тут і в епізоді про грішницю (Лк 7,48) Ісус особисто відпускає людині її гріхи (пор. 1 Йо 1,9). Однак це не означає, що він вважає хворобу наслідком гріха.

в. 21 говорить богохульства. Дія, за яку передбачена смертна кара (Лк 24,16; Чис 15,30). Звинувачення, що повториться перед синедріоном (Мт 26,65; Мр 14,64; Лк 22,71); воно визначить смертний засуд для Ісуса.

– Хто може гріхи відпускати…? Книжники і фарисеї переймаються не прощенням гріхів ані долею розслабленого, а тим, що Ісус приписує собі владу, яка, на їхню думку, є незаконною. Прощення гріхів належить лише Богові (Вих 34,6– 7; Пс 103,3; Іс 43,25; 44,22; Єр 31,34). Тлумачення книжників містить злий умисел, адже Ісус, вживаючи пасивну форму, вказує, що саме Бог прощає гріхи.

в. 22 Чому так думаєте в серцях ваших? (Лк 6,8; 9,47; 11,17; 20,23). Це зауваження має негативну конотацію: Ісус докоряє книжникам і фарисеям за те, що вони бурчать і зляться, адже хоч вони й до певної міри стримуються і відверто не виражають своїх сумнівів і суджень, та це викриває присутність в їхніх серцях гріха, якого вони не усвідомлюють (пор. Єр 11,20; Мр 2,6; 12,15).

в. 23 Що легше, сказати… Очевидно, що легше виголосити твердження, яке не можна проконтролювати (Відпускаються тобі твої гріхи), аніж таке, що вимагає конкретного прояву (зцілення).

Ісус каже те, що, на їхню думку, було легко сказати, але абсолютно неможливо зробити, якщо той, хто каже цю фразу, не є Богом. Тепер же він говорить те, що, на їхню думку, було значно ризикованіше казати, і це…

в. 24 Та щоб ви знали, що… Ісус проголошує причину своїх чуд. Пор. Лк 4,18.

– Син Чоловічий. Ним є Ісус, правдивий Бог і правдива людина. Семітський вислів (пор. Дан 7,13– 14), який Лука вкладає лише в уста Ісуса, щоб час до часу вказати силу і владу Сина Чоловічого (Лк 6,5.22; 7,34; 11,30; 19,10), Ісуса, який має страждати (Лк 9,22.44.58; 18,31; 22,22.48; 24,7; пор. опис пророками Слуги в Іс 52,13– 53,12), та Ісуса як судді (Лк 9,26; 12,8.10.40; 17,22.24.26.30; 18,8; 21,27.36; 22,69; пор. також слова Стефана в Ді 7,56).

– має владу на землі (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,32) гріхи відпускати. Бог має владу прощати і викликати до життя.

– Встань. Гр. дієслово egéiro означає: підняти, підвести/сь, пробудити (в. 32; Лк 1,69; 3,8; 6,8; 7,14). Його вжито щодо воскресіння (Лк 7,22; 8,54; 9,22; 24,6.34), знаходимо його і в давньому пасхальному посланні (Ді 3,15; 4,10; 5,30; 10,40; 13,30.37). Це слово є синонімом до дієслова anístemi: встати (Лк 8,55; 18,33; 24,7.46).

– візьми твоє ліжко та й іди додому (Мт 9,6; Мр 2,11). Пор. також Йо 5,8; Ді 9,34.

в. 25 І вмить (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 18,43) він устав у них перед очима. Відразу, негайно і перед всіма.

– і пішов до свого дому, славлячи Бога (Лк 13,13). А всі присутні…

в. 26 остовпіли від здивування. Були у захваті (пор. Лк 8,56; Ді 3,10).

– та прославляли Бога. Після чуд присутні і чудесно зцілений чоловік прославляють Бога і воздають йому хвалу. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,20.

– Сьогодні бачили ми дивні речі (пор. Лк 2,20). У Мр 2,12: «Ніколи ми такого не бачили!» і в Мт 9,33 (щодо зцілення біснуватого німого): «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!».

Сьогоднішній день спасіння розтягується на християнську спільноту, яка досвідчує прощення і діяльну присутність Ісуса, Сина Чоловічого, який діє спасенною силою і могутністю Бога. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,11.

– дивні речі. У гр. мові термін parádoxa має значення непередбачених або непередбачуваних речей (поза нормою), а також чудодійств.

Паралельні місця: Мт 9,1– 8; Мр 2,1– 12

ПСАЛОМ 28–29

28. (27) Благання 1-5; 8-9; подяка 6-7

1 Давида. До тебе, Господи, взиваю; моя скеле, не одвертайсь мовчки від мене, щоб я не став, як ті, що в могилу сходять, коли ти відцураєшся від мене. 2 Почуй, о Господи, голос мого благання, коли до тебе я взиваю, коли здіймаю мої руки до святого твого храму. 3 Не погуби мене з грішниками, з тими, що чинять беззаконня, що на словах мирні з ближніми своїми; на серці ж зло в них. 4 Воздай їм, Господи, за їхніми ділами і за злобою вчинків їхніх. За ділом рук їхніх дай їм, – поверни їм те, що вчинили. 5 Вони бо не зважають на Господні вчинки і на рук його діло, – нехай отже їх зруйнує і більш не відбудує. 6 Благословен Господь, бо він почув голос мого благання. 7 Господь – то моя сила й щит мій! На нього уповало моє серце, і допомоги зазнав я; тим і радіє моє серце, і я його вихваляю піснею моєю. 8 Господь – народу свого сила, він рятівна твердиня помазаника свого. 9 Спаси народ твій і благослови твою спадщину, паси й носи їх повік-віки.

29. (28) Бог об’являється у хуртовині

1 Псалом. Давида. Воздайте Господеві, сини Божі, воздайте Господеві славу й силу! 2 Воздайте Господеві славу імени його, вклоніться Господеві в святих шатах. 3 Голос Господній над водами! Загримів Бог слави, Господь над великими водами! 4 Голос Господній – сильний! Голос Господній – величний! 5 Голос Господній ламає кедри, Господь торощить кедри ливанські. 6 Від його голосу Ливан стрибає, мов телятко; Сіріон – як буйволятко. 7 Голос Господній креше полум’я вогнисте; 8 голос Господній пустиню стрясає, пустиню Кадеш стрясає Господь. 9 Голос Господній дуби перевертає й обдирає в лісах кору. А в його храмі усе каже “Слава!” 10 Господь возсів над потопом, і сидітиме Господь, Цар, повіки. 11 Господь народові своєму дасть силу, Господь благословить народ свій миром.