Змінний спосіб сходження і незмінна дія Всесвятого Духа

У святу неділю П’ятдесятниці в першому читанні Божественної Літургії чуємо розповідь з Книги Діянь про сходження Святого Духа на апостолів. Дух сходить на учнів Христа у вигляді вогненних язиків, тим самим сповнюючи пророцтво Йоана Предтечі про хрещення Духом і вогнем (див. Мт. 3, 11). Дух Святий не просто сходить на спільноту послідовників Христа в загальному, але спочиває на кожному членові цієї спільноти зокрема. Кожному Дух дає свої дарування та «мову», якою той має проголошувати іншим «величні діла Божі». На кожному з учнів, зібраних у домі, отже, покладена була також окрема місія та відповідальність.

Всесвятий Дух, що від Отця через Сина ісходить, понині дається тим, які очікують Його зіслання. Зазвичай не сходить сьогодні Дух у вигляді буйного вітру та вогненних язиків, але спосіб Його сходження зовсім не свідчить про більшу чи меншу Його присутність. Зазвичай також нині ті, які отримали «печать дару Святого Духа», не мають здатності, чи радше не мають потреби говорити іншими людськими мовами, але це зовсім не свідчить про менші дарування Духа нині, ніж це було у знаменний день першої П’ятдесятниці по воскресенні Христа. Сьогодні, як і тоді, Дух спочиває на кожному християнинові зокрема, що значить, що кожний зокрема покликаний звіщати величні діла Божі. Сьогодні, як і тоді, Всесвятий Дух промовляє, наставляє, звіщає, нагадує, пориває, наказує, забороняє, веде і т.д. Сьогодні, як і тоді, цілий світ очікує почути благовість від тих, на кому спочив Дух.

Змінилися обставини приходу Святого Духа, але не змінилася благодать. Змінився спосіб сходження, але не сила. Змінився «дім», де перебувають учні, і мови, якими промовляють народи, а й самі народи змінились, але не змінилася дія Духа.

Нехай кожний з нас незмінно дозволяє Святому Духові спочивати на нас та діяти у світі через нас. Нехай кожен збагне те життєве завдання, до якого кличе його Всесвятий Дух та до якого дає всі необхідні дари.

Прослава Бога-Тройці у зішесті Святого Духа

Під час Літургії неділі П’ятдесятниці читають уривок Євангелія від Йоана, в якому Христос передзвіщає прихід Духа. Господь закликає присутніх прийти до Нього, увірувати в Нього, напитись живої води та виточувати цю благодатну воду світові. Євангелист Йоан роз’яснює, що під образом живої води, яка ріками витікає з нутра віруючого, мається на увазі прихід та присутність Всесвятого Духа. Дух спочине лише на тому, хто увірує в Сина, та прийде у світ щойно тоді, як Син буде прославлений. Таким чином Дух своїм зішестям несе у світ прославу Христа. Завдяки Йому учні Господні достовірно, сміло та непереможно голосять смерть і воскресення Господа, Його славу і Царство.

Далі чуємо у Євангелії про суперечку між народом щодо особи нашого Господа. Прихід Духа усуває такі суперечки, роблячи явним Христове післанництво та славу. Дух усуває різноголосся щодо того, чи може Христос бути із Галилеї, адже робить явним Його прихід з висоти, як і Дух з висоти. Не прийнявши ще Духа, деякі, однак, вже відчувають нутром славу Сина, яку Дух об’явить світові через святих учнів. Адже кажуть: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить». А Христос Господь справді говорить так, як ніхто інший з людей не міг би правдиво про себе ніколи сказати: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя». Хто йде за Христом, сповниться Духом. Хто увірує в Нього, благодать Духа потече з його нутра. Хто перебуватиме у Ньому, не убоїться темряви житейської.

Дух Святий зійшов на святих учнів, принісши у світ славу Сина, який прославив Отця. Учні різними мовами та чудовими проповідями, окрім прослави Отця і Сина, понесли у світ прославу Духа, що спочив на них. Ми ж, які увірували у Сина, посланого Отцем, та прийняли Духа, що від Отця через Сина зійшов на нас, покликані виточити світові ріки живої води, не блукаючи ніколи у темряві, а сповнюючись Світлом. І так прославиться у нас Отець, Син і Дух Святий, Тройця Свята, наш Бог, наше життя і спасення.