ТекстКоментар до текстуРоздуми над текстомПоради для молитви

Дебати в присутності прокуратора Фелікса — це нова нагода підсумувати пункти обвинувачення, висунутого юдеями проти Павла, та знову їх ґрунтовно і докладно розбити в другій апологетичній промові Павла (Ді 24,10– 21). Делегацію юдеїв очолює верховний представник юдейської влади — первосвященик Ананія, голова Синедріону. Але він зберігає мовчання, бо офіційним речником є такий собі Тертул, ритор чи радше юридичний консультант юдейських обвинувачів. Перша частина судової процедури — обвинувальна промова Тертула, яку підтримують юдеї, що прибули з Єрусалима. Відтак буде апологія Павла, який відповість на звинувачення юдеїв (Ді 24,10– 21). Прокуратор Фелікс присутній, але не втручається, обмежуючись тим, що у відповідний момент надає слово Павлові (Ді 24,10) (RF, сс. 646– 647).

1    Через п’ять днів прибув первосвященик Ананія з кількома старшими та захисником, якимсь Тертулом, й обвинувачували Павла перед правителем.

2    Коли його покликали, Тертул почав його винуватити, кажучи: «Великий мир, що ми завдяки тобі зазнаємо, та поліпшення, зроблені передбачливістю твоєю для народу цього,

3     — ми їх у всьому наскрізь приймаємо, вельможний Феліксе, з усякою подякою.

4    Та щоб тобі занадто не надокучати, благаю тебе вислухати нас коротко у твоїй ласкавості.

5    Ми переконалися, що чоловік цей — зараза, що між усіма юдеями всього світу збиває колотнечі, і що він провідник секти назореїв.

6    Він навіть пробував і храм опоганити, та ми його схопили й хотіли судити за нашим законом,

7    але тисяцький Лісій надійшов і вирвав його силоміць з наших рук,

8    звелівши його винуватцям з’явитися у тебе. Від нього можеш сам, як схочеш, дізнатися про все, в чому ми його винуємо.»

9    Юдеї ж те ствердили, кажучи, що воно так справді є.

Короткий виступ Тертула, багатий на юридичні терміни, підсумовує причини протистояння юдеїв з Павлом, про які вже мовилося в попередніх розділах (СММ, с. 297).

в. 1. Через п’ять днів прибув (букв. «зійшов» [з Єрусалима])

первосвященик (пор. Ді 4,1, прим. 20) Ананія (пор. Ді 23,2, прим. 114)

з кількома старшими (пор. Ді 4,5б, прим. 22)

та захисником (від гр. rhètor), якимсь Тертулом (гр. Tèrtullos, в. 2; зменшувальне від Tertius),

Лука з краплиною іронії показує, що вчителі Закону не здатні правильно сформулювати свої звинувачення перед римським трибуналом, а тому вдаються до послуг адвоката (ритора), який зможе це зробити, адже знає римське право і добре володіє грецькою мовою. Це єдиний процес в НЗ, де звинувачення залучає до справи адвоката.

й обвинувачували Павла перед правителем (пор. Ді 7,10б).

Букв. «стали обвинувачами (пор. Ді 10,40б) перед правителем проти Павла»

в. 2. Коли його [Павла] покликали, Тертул (в. 1) почав його винуватити (в. 8б; пор. Ді 22,30), кажучи:

Тертул говорить у першій особі множини — «ми», виступаючи від імені своїх клієнтів.

«Великий мир (пор. Ді 9,31, прим. 56), що ми завдяки тобі зазнаємо (від гр. дієслова tynchàno, досягати, здобувати, отримувати; пор. Ді 26,22; 27,3б),

та поліпшення (від гр. diòrthoma, виправлення, покращення),

зроблені передбачливістю (від гр. prònoia) твоєю для народу цього,

в. 3. — ми їх у всьому наскрізь (пор. Ді 17,30) приймаємо (пор. Ді 2,41),

вельможний (пор. Ді 23,26) Феліксе (пор. Ді 23,24б, прим. 115),

з усякою подякою (гр. metà pàses eucharistìas [складання подяки]; від того самого кореня, що й дієслово eucharistèo; пор. Ді 27,35; 28,15б).

в. 4. Та щоб тобі занадто не надокучати (від гр. дієслова enkòpto, затримувати, відбирати час, набридати, заважати; пор. Рм 15,22; Гал 5,7; 1 Сол 2,18б; 1 Пт 3,7б),

благаю тебе вислухати нас (пор. Ді 1,4б) коротко

у твоїй ласкавості (гр. epièkeia, ласкавість, поблажливість, безпристрасність; пор. також 2 Кор 10,1; Флп 4,5; 1 Тм 3,3; Тит 3,2; Як 3,17; 1 Пт 2,18).

Варто порівняти догідливий, високопарний стиль цього вступу, який не гребує навіть очевидними перебільшеннями (по-рабськи наслідуючи вимоги чинного тоді ораторського мистецтва), зі стриманим captatio benevolentiœ Павла в наступному уривку (Ді 24,10нн).

Тепер Тертул виголошує перший пункт обвинувачення: Павло спровокував бунти.

в. 5. Ми переконалися, що чоловік цей — зараза,

Вже саме слово зараза (від гр. loimòs; пор. Лк 21,11) асоціюється з небезпекою. Павло становить для Римської імперії таку саму підступну загрозу, як небезпечна епідемія, бо…

що між усіма юдеями всього світу (пор. Ді 11,28) збиває колотнечі (пор. Ді 15,2),

Пор. аналогічні звинувачення, що їх висунули Павлові в Филиппах (Ді 16,20– 21) і в Солуні (Ді 17,6– 7), а також звернені проти Ісуса в Лк 23,2.5.14.

Без найменшого натяку на те, чого він навчав (пор. Ді 21,21.28), Павла звинувачують у великій зраді, в замаху на громадський порядок, в підбуренні до повстання (sedìtio) і вказують, що…

і що він провідник (від гр. protostàtes, провідний представник, той, що стоїть на першому місці, очільник) секти (пор. Ді 5,17) назореїв.

Найменування назореї (від гр. nazoràioi; що зазвичай стосується Ісуса, пор. Ді 2,22, прим. 14) застосовується тут до християн (єдиний випадок в цілому НЗ).

У цьому контексті це найменування означає те саме, що й christianòi (Ді 11,26б; 26,28; 1 Пт 4,16): «ті, що йдуть за Месією» = «ті, що йдуть за Назарянином». І справді, йдучи за Месією, вони стають підозрюваними в змові проти імператора (пор. Ді 17,7).

Другий пункт обвинувачення — осквернення храму. Оскільки римляни мали захищати також храм, спроба його осквернити підлягала покаранню трибуналом прокуратора (аж до смертної кари).

в. 6. Він навіть пробував і храм (пор. Ді 3,1, прим. 18) опоганити (від гр. дієслова bebelòo, оскверняти, опоганювати; пор. Мт 12,5) (пор. Ді 21,28б),

та ми його схопили (пор. Ді 2,24б)

й хотіли судити за нашим законом… (багато рукописів додають це з продовженням у в. 7, якого немає у деяких важливих рукописах),

в. 7. …але тисяцький Лісій надійшов і вирвав його силоміць з наших рук (пор. Ді 23,30б),

в. 8. звелівши його винуватцям з’явитися у тебе (пор. Ді 23,30б).

Оратор завершує свою промову з великим риторичним хистом, спонукаючи самого прокуратора допитати обвинуваченого, навіюючи йому думку, що звинувачення є настільки очевидними, що Павло буде змушений сам все визнати.

Від нього (пор. Ді 4,9) можеш сам, як схочеш, дізнатися (від гр. дієслова epighinòsko, визнавати, впевнюватися, пор. Ді 24,11; 27,39) про все, в чому ми його винуємо (в. 2)» .

Букв. «Дослідивши про всі ці речі, ти зможеш сам впевнитися в тих речах, в яких ми його звинувачуємо».

Якщо брати до уваги в. 7, то текст міг би посилатися і на Лісія, який у такому випадку мав би особисто привезти Павла в Кесарію.

в. 9. Юдеї (пор. Ді 9,23б) ж те ствердили (від гр. дієслова synepitìthemi, зійтися разом, об’єднатися), кажучи, що воно так справді є.

Юдеї, схвалюючи обвинувальну промову, ставлять свій авторитет на чашу терезів судді.

Ритор, який представляє юдейську сторону, марнує половину свого виступу на нескінченний вступ. Однак це досконало відповідає стилю та канонам тогочасної риторики. Стереотипний портрет Фелікса, який з цього вимальовується, не претендує на жодну історичну достовірність. Щонайбільше тут можна вловити ту ж тонку іронію Луки, яка називає «доброчинцями» можновладців і князів, які панують і використовують своїх підданих (пор. Лк 22,25). Жорстокі репресивні кампанії Фелікса проти розбійників і сікаріїв забезпечили тривалий мир і доленосні поліпшення для юдейського народу. Після протокольного вступу адвокат Тертул підсумовує обвинувачення проти Павла: бунт, «єресь», святотатство. Перше звинувачення є найважчим, хоч і подається в надто загальних і невиразних рисах. Саме таке звинувачення висували юдеї проти Павла в Солуні і в Корінті перед місцевою владою і римським проконсулом Галліоном. Ісуса юдеї теж представляли Пилатові як того, хто підбурює народ (пор. Лк 23,2). Християнство, визначним представником якого є Павло, наражається на ризик, що його сприйматимуть як підривний і небезпечний для громадського порядку рух. А до цього римська влада є дуже чутливою. Навіть Тертул у своєму похвальному слові, зверненому до Фелікса, це підкреслив. Тому й захист Павла щодо цього пункту буде розлогим, щоб відкинути дуже небезпечне звинувачення.

Друге звинувачення заледве згадується: Павло є лідером релігійного руху чи угрупування (hàiresis, як каже грецький текст), назва якого є похідною від Назарянин, секта назореїв (християн в юдейському середовищі називають ha-nostrìm). Християнська група прирівняна до одного з внутрішніх рухів юдаїзму, як садукеї чи фарисеї, її характеризують ще й політично.

І нарешті, третій пункт обвинувачення є найконкретнішим і найточнішим, оскільки саме на його підставі ув’язнили Павла. Однак він дуже невиразний, а його формулювання зовсім не розгорнуте. Зрештою, інституція і священність храму, хоч і визнані римським законодавством, були внутрішньою проблемою юдаїзму. Поспішне завершення виступу Тертула не найкращий спосіб схилити на бік звинувачення: єдиним свідком подій, до яких він нас відсилає, є сам обвинувачений, Павло, якого прокуратор зможе допитати, щоб отримати від нього підтвердження. Деякі манускрипти західної традиції намагалися виправити цей недолугий фінал обвинувального слова Тертула (пор. в. 7) (RF, сс. 646– 648).

Просити в Господа здатності витримувати — як Ісус (пор. Лк 23,2.5) — несправедливі звинувачення, які нам висувають; саме він дасть нам натхнення, щоб відповідати (чи щоб мовчати).

Дякувати Господу, який мовчазно (але постійно) нам допомагає через свого Святого Духа. Він завжди є присутнім і ніколи нас не полишає.

«Коли вас приведуть у синагоги, до урядів та до влади, не клопочіться тим, як або що вам відповісти, або що казати, бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити» (Лк 12,11– 12)

Отче мій, я покладаюся на  Тебе.

Роби з мене те, що Тобі до вподоби!

Що би Ти з мене не зробив, я дякую Тобі.

Я готовий до всього, я приймаю все,

лиш би Твоя воля сповнялася в мені

й у всіх Твоїх створіннях.

У мене немає інших бажань, мій Боже.

Я віддаю свою душу в Твої руки,

я дарую її Тобі, мій Боже,

з усієї любові мого серця,

бо я люблю Тебе.

Дарувати себе вимагає моя любов,

безмірно віддавати себе в Твої руки,

з безмежною довірою,

бо Ти — мій Отець.

(Б. Шарль де Фуко)

Щопонеділка публікуємо черговий уривок молитовного читання, коментар і роздуми над книгою Діянь апостолів.

Ознайомитися з усіма матеріалами можна за посиланням Діяння святих апостолів.

План молитовного читання знаходиться ТУТ.

Придбати книгу “У школі апостолів” можна ТУТ

Знайти матеріали можна також за хештегом #у_школі_апостолів