ТекстКоментар до текстуРоздуми над текстомПоради для молитви

Цей короткий уривок є важливим через перше чітке представлення євхаристійного богослужіння та «першого дня тижня», що нагадує «неділю», день Ісусового воскресіння. «Перший день», який починається напередодні ввечері, як і юдейська пасхальна вечеря.

Євхаристійне богослужіння містить в собі «ламання хліба», як і Слово, довгу промову Павла, під час якої стається драматичний інцидент, коли засинає і падає з вікна хлопець, і навіть згадано, як його звати — Євтих. Слово — Павлове — може бути снодійним, яке вбиває, але й має силу повернути до життя. Це воскресіння в день (і під час богослужіння) воскресіння Христа (LD, с. 286).

7    А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі.
8    Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить.
9    Один юнак, Євтих на ім’я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху, і його підняли мертвим.
10  Павло зійшов додолу, припав до нього, обнявши, і мовив: «Не тривожтесь, бо його душа в ньому.»
11  Потім зійшов на гору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді пустився у дорогу.
12  А хлопця привели живого і втішились безмірно.
13  А ми наперед пішли до корабля, і поплили в Ассос, звідки ми мали взяти Павла; бо так він був наказав, бажаючи сам простувати суходолом.
14  Коли ж він зійшовся з нами в Ассосі, ми взяли його й прибули в Мітилену.
15  На другий день ми відпливли звідти і, попливши проти Хіосу, причалили до Самосу, а далі, наступного дня прибули в Мілет.
16  Бо Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П’ятидесятниці бути в Єрусалимі.

Розповідь про чудо воскресіння хлопця на ім’я Євтих, що сталося під час літургійного зібрання євхаристійного характеру — це стислий зміст уривка про від’їзд Павла з Троади. Вона є частиною ширшого сюжету, який висвітлює маршрут Павла в напрямку Єрусалима.
Це єдина чудодійна подія, коли Павло воскрешає мертвого.
в. 7. А першого дня тижня (як у Йо 20,1.19),
Букв. «І потім, першого [дня] субот» (лат. una autem sábbati; євр. ehàd ha shabbàth). Єврейською shabbàth ужите в множині означає тиждень, тому цей вислів може прочитати: «першого дня тижня, що настає за суботою».
У Мт 28,1: «Після ж вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня»; у Мр 16,2: «Рано-вранці, першого дня тижня, … як сходило сонце»; у Лк 24,1: «А першого дня в тижні, рано-вранці».
«Перший день після суботи» — це восьмий день: це неділя, «день Господній» (Од 1,10; пор. також Дідахе, XIV, 1), коли християнська спільнота збирається на звершення Євхаристії. Це найдавніше свідчення про неділю як «день Господній» (пор. також 1 Кор 16,2).
як ми зібралися (в. 8б; пор. Ді 4,5), щоб хліб ламати,…
Алюзія на останню вечерю Ісуса (Лк 22,19) є дуже чіткою (пор. 1 Кор 11,23– 25).
Перед нами найдавніше свідчення (пор. 1 Кор 16,2) про євхаристійне богослужіння в «день Господній» (dies dominica); він, за єврейським обчисленням, починався після заходу сонця в суботу ввечері.
Обряд ламання хліба (в. 11; пор. Ді 2,42б) звершували не в храмі, а в домі (пор. в. 8), він не був відокремлений від звичного споживання їжі.
Пор. Ді 2,46– 47: «ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця; хвалили Бога і втішалися любов’ю всього люду».
Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня (в. 11б), розмовляв (пор. в. 9; Ді 17,2б) з ними і затягнув бесіду до півночі (пор. Ді 5,19).
в. 8. Було ж у горниці, де ми зібралися (в. 7), світичів (від гр. lampàs, масляна лампа, смолоскип) досить.
Дія відбувається у домі заможної людини. Горниця пригадує ту, де була остання вечеря (Лк 22,12), а також місце, де апостоли з Марією та іншими жінками збиралися на молитву напередодні П’ятидесятниці (Ді 1,13), а ще ту горницю, де відбувається воскресіння Тавити, яке здійснив Петро в Яффі (Ді 9,37б.39).
Ця зала була на третьому поверсі (в. 9б, від гр. tríslegos).
в. 9. Один юнак (пор. Ді 7,58б; пор. також в. 12), Євтих (гр. Èutychos, що означає «удачливий») на ім’я, сів на вікні (від гр. thyrís),
і коли Павло говорив (в. 7б) задовго,
Задуха і дим від багатьох світичів (в. 8) є причиною того, чому Євтих сів на вікні. Там він шукав трохи прохолоди. Якщо ж до цього додати, що Павло говорив задовго (вв. 7б.11!), то можна зрозуміти, чому юнака…
його огорнув (букв. «його здолав»; від гр. дієслова kataphèro, пор. Ді 25,7б; 26,10б) глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху (пор. Ді 20,9б),
Букв. «Євтиха, який сидів біля вікна, здолав глибокий сон, оскільки Павло говорив дуже довго, і він зо сну схилився додолу, упав униз із третього поверху».
і його підняли мертвим (пор. Ді 5,10).
Вислів, який застосовує Лука, має на меті показати, що це воскресіння справді мертвої людини (пор. воскресіння дочки Яіра в Лк 8,49.54 і воскресіння Тавити в Ді 9,37.40).
в. 10. Павло зійшов додолу, припав (пор. Ді 10,44) до нього, обнявши,…
Як зробив Ілля в 1 Цар 17,21– 22 (воскресіння сина вдови з Сарепти): «І простягся тричі над хлопчиком і візвав до Господа… Почув Господь голос Іллі, і душа хлопцева повернулась до нього, і він ожив»;
А також Єлисей в 2 Цар 4,34– 35 (воскресіння сина шунамійки): «Простягся над хлоп’ятком, притулив свої уста до його уст, свої очі до його оченят, свої руки до його рученят, і пригорнувсь до нього, і огрілось тіло хлоп’ятка… Аж ось хлоп’ятко сім разів чхнуло й розкрило оченята».
…і мовив: «Не тривожтесь (пор. Ді 17,5), бо його душа (пор. Ді 2,41б) [ще] в ньому».
в. 11. Потім зійшов на гору, ламав хліб (в. 7) і їв.
Довго вів він бесіду (від гр. дієслова homilèo, бесідувати, розмовляти, пор. Ді 24,26б), аж до світанку, і лиш тоді пустився у дорогу.
Слово Павла має надзвичайний і винятковий характер, бо ним він прощається зі спільнотою Троади. Потім він пустився в дорогу до Ассоса (пішки! пор. в. 13), де він знову з’єднається зі своїми товаришами, які від’їхали раніше (вв. 13– 14).
в. 12. А хлопця (від гр. pàis [пор. Ді 3,13], хлопець; відмінне від в. 9, де мова про «юнака») привели живого (пор. Ді 1,3) і…
Те, що хлопець був справді живим, вже підтвердилося у в. 10б; тож з цього випливає, що ті, що сумували через від’їзд Павла…
…втішились безмірно (пор. Ді 2,40).
Зах. текст пропонує: «Поки вони з ним прощалися, він [Павло] привів хлопця живим (пор. Ді 9,41б)…».
У кількох наступних віршах бачимо фрагмент подорожнього щоденника, написаний в стислому і доволі безбарвному стилі. Краще за коментар тут допоможе погляд на атлас [пор. стор. 713], щоб освіжити наші географічні знання щодо східного узбережжя Егейського моря. Мандрівники рухаються за маршрутом прибережного плавання поміж островами і портами цього узбережжя Малої Азії. Нам не пояснено, чому Павло вирішив піти пішки з Троади до Ассоса. Можливо, він мав потребу усамітнитися і зібратися з думками? Що варто пам’ятати, щоб зрозуміти те, що буде далі, це його рішення уникнути перебування в Ефесі, щоб не баритися (в. 16), бо він поспішає досягти мети цієї подорожі — Єрусалима, де він сподівається бути на свято П’ятидесятниці (LE, сс. 242– 243).
в. 13. А ми наперед пішли до корабля (від гр. plòion, пор. Ді 20,38б; 21,2.3б.6; 27,2.6.10.15.17.19б.22б.30.31.37.38.39б.44; 28,11),
Товариші Павла виїхали раніше (можливо, в неділю вранці).
і поплили (пор. Ді 13,13) в Ассос (в. 14) ,
звідки ми мали взяти (пор. Ді 1,2) Павла;
бо так він був наказав (пор. Ді 18,2), бажаючи сам простувати суходолом (від гр. дієслова pezèuo, іти пішки, тобто подорожувати наземним шляхом).
Лука не пояснює причину рішення Павла простувати суходолом. Він мав зустріти якусь групу християн? Можливо, хотів трохи часу побути на самоті?
в. 14. Коли ж він зійшовся з нами в Ассосі (в. 13), ми взяли його
Від Ассоса і далі подорож для всіх пролягає морем.
й прибули (в понеділок ввечері) в Мітилену .
Корабель рухався вперед малими етапами, вздовж берегів Місії та Іонії, і зупинявся щодня, бо міг користати лише зі сприятливого ранкового вітру, який влітку дме з півночі, тоді як після обіду вітер змінював напрямок, і корабель повинен був зупинятися в найближчому порту в очікуванні наступного ранку. Тож знадобилося три дні, щоб прибути з Мітилени в Мілет (в. 15).
в. 15. На другий день (вівторок) ми відпливли (пор. Ді 13,4б) звідти і, попливши (букв. «прибувши», пор. Ді 16,1) проти Хіосу,
Ймовірно, вони там проводять вечір і ніч на якорі, а потім…
(іт. назавтра (середа)) причалили (від гр. дієслова parabàllo) до Самосу ,
Зах. текст уточнює: «зупинилися в Трогулії» (від гр. Trogýllion, невеликий мис, пристань для риболовлі навпроти Самосу), вважаючи неможливим доплисти за один день від Хіоса до Мілета.
…а далі, наступного дня (четвер) прибули в Мілет (пор. Ді 20,17; пор. також 2 Тм 4,20б) .
Тут завершується друга «секція з ми» (пор. Ді 16,10, прим. 80). Третя почнеться в Ді 21,1.
в. 16. Бо Павло вирішив (пор. Ді 3,13б) плисти попри Ефес (пор. Ді 18,19, прим. 94), щоб не баритися в Азії (пор. Ді 6,9, прим. 34);
поспішав бо, щоб, по змозі, на день П’ятидесятниці (пор. Ді 2,1, прим. 11) бути в Єрусалимі.

Коротка зупинка Павла в Троаді, звідки розпочалося його велике плавання вздовж берегів Європи (пор. Ді 16,8– 10), дає Луці змогу намалювати ікону Церкви, яка народжується, майже мініатюру, таку ж світлу, як і та, більш виразна, що зображала учнів на шляху до Емауса. Ясна річ, Лука продовжує тут свій задум, бажаючи показати, що все, що відбулося в час Ісуса (воскресіння сина вдови з Наїна, пор. Лк 7,11– 17, і дочки Яіра, пор. Лк 8,40– 56) і з Петром (воскресіння Тавити, пор. Ді 9,36– 41), продовжується тепер через Павла: Христос, зодягнений в силу Іллі та Єлисея (пор. 1 Цар 17,17– 24; 2 Цар 4,8– 37) діє знову в Петрі та в Павлі. Цього ж разу наголошується не саме чудо воскресіння, що наче схоже на «нормальну» подію і майже не перериває проповіді Павла, а нагода, яка робить його можливим. Спільнота Троади, про яку ми нічого не знали, зібралася «у горниці» (в. 8), анотація, що пригадує попри відмінність вжитих слів ту кімнату, де Ісус звершував останню вечерю (пор. Лк 22,12); мова не про пасхальну вечерю, а про трапезу першого дня тижня (в. 7), про Євхаристію чи Господню вечерю, яку Лука окреслює технічним терміном ламання хліба (в. 7). Важливою є також згадка про численні світичі, які освітлюють кімнату: це саме перший день, «день номер один», коли Бог почав все творити, починаючи зі світла (пор. Бут 1,3– 5). У Троаді присутні беруть участь у початку нового сотворення, позначеного воскресінням того хлопця, і, як «in principio», це сотворення є діянням Слова, того Слова, яке виголошував Павло під час своєї довгої проповіді. Насправді ж, там, де збирається спільнота, щоб слухати слово Боже і звершувати Євхаристію, завжди присутній Воскреслий з усіма своїми силами життя.
Це не стосується лише тієї Євхаристії, що відбувалася багато років тому в Троаді, це стосується будь-якої Євхаристії, яким би не було місце і час її звершення: завжди і всюди, Євхаристія — це спомин про відродження Бога, що здійснилося у воскресінні Ісуса, це залучення тих, які її звершують, до нового життя, яке характерне для буття Сина Божого, це участь — якщо казати словами з Другого послання Петра — в його «Божій природі» (2 Пт 1,4). Над нею смерть вже не має влади, навіть якщо хтось засне під час надто довгих проповідей! (DA, сс. 114– 115).

Просити в Господа здатності створювати пасторальні ініціативи для тих, що переживають особливі сімейні чи іншого роду труднощі, щоб знову їх привести до християнської практики і просити Святих Тайн для них та їхніх дітей.
Дякувати Господу за те, що дарує нам «неділю» як нагоду, коли по-справжньому звучить слово Євангелія, що має на меті мотивувати, розпалювати серце і відкривати його на пошуки, давати відчути, як Слово може знову стати світлом і силою для нашого життя.

Ти знаєш, о Господи, що і в моєму житті бувають моменти духовної дрімоти. Моменти, коли я втрачаю смак до Твого слова, коли я більше не знаходжу можливостей для молитви, а саме євхаристійне богослужіння стає більше звичкою, аніж досвідом віри і церковного сопричастя. Допоможи мені Твоєю благодаттю виринути з цього стану духовної сплячки. Нехай Твій Дух дасть мені силу і розуміння заново відкрити сяйво Твого воскресіння, яке я зможу проживати і святкувати зі своїми братами. Амінь.

Щопонеділка публікуємо черговий уривок молитовного читання, коментар і роздуми над книгою Діянь апостолів.

Ознайомитися з усіма матеріалами можна за посиланням Діяння святих апостолів.

План молитовного читання знаходиться ТУТ.

Придбати книгу “У школі апостолів” можна ТУТ

Знайти матеріали можна також за хештегом #у_школі_апостолів