Беручи до уваги сучасний стан християнства, слід відмітити той факт, що в контексті парафіяльної спільноти, у сучасному душпастирстві мова йде лише про методи читання Святого Письма. На жаль, не є багато людей, які прийняли Ісуса Христа у власне життя, які у «Нього зодягнулися», які свідчать про дію Бога і Його присутність у їх житті. Тобто, є мало «вірних», тих, які живуть відповідно до Божого об’явлення. У «ідеальній» християнській спільноті вірні зустрічались би, щоб поділитися Словом Божим, поділитися радістю християнського життя. Одного разу спитали священника із Ливану про те, скільки християн є в його країні. Він відповів 140000. І коли спитали скільки у них є катехитів, то він відповів 140000. Бо навіть охрещене немовля у мусульманській країні є свідчення віри. Однак у сучасному світі мова йде про потребу євангелізувати охрещених, тобто дбати про навернення тих, хто формально вважає себе християнином, але не дбає про те, щоб пізнати Бога, будувати з Ним стосунки, дбати особисте вдосконалення та зростання. Тому є потреба допомогти людям пізнати Бога, одним із методів якого є читання Святого Письма.

с. Наталія Мельник, ЗСПР

У світі легкого доступу до інформації, загальної освіченості більшості людей, може виникнути питання: «Для чого потрібно читати Святе Письмо в парафіяльних спільнотах?», адже кожна людина може прочитати його самостійно. Однак мова не йде про те, щоб прочитати книгу. Святе Письмо – це не просто книга, це Слово Боже. Це те Слово, про яке пише євангелист Іван:

«Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було – світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. […] Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, – а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого». (Ів 1: 1-14).

Тому читання Святого Письма – це спілкування із Словом Божим, це зустріч, стосунок із Сином Божим. Тому важливо є вміти читати Святе Письмо. Отож, завданням читання Святого Письма у парафіяльних спільнотах полягає у тому, щоб навчити вірних через це читання будувати стосунки з Богом. пізнавати Бога, пізнавати себе і будувати власне життя на основі Слова Божого, яке є «дорогою, правдою і життям» (Ів 14:6).

У сучасному світ, в епоху швидкого поширення інформації, зростання рівня освіченості людей є важливим те. як інформація діє на читача. Коли люди читають книгу, вони її переживають, усвідомлюють, роздумують. Книга є не тільки джерелом інформації, книга вчить думати, аналізувати, абстрактно та критично мислити. Фільм або переглядає новини по телебаченню чи в інтернеті, не спонукає людину до думання, вона просто перетворюється у споживача інформації, навіть фізично не встигаючи її осмислити та проаналізувати. Здобута, накопичена, але критично не проаналізована інформація починає визначати погляди і переконання людини.

Книга є чимось більшим, ніж просто джерело інформації (якщо тільки не йдеться про довідкову та наукову літературу). Книга – це, найперше, духовна пожива. Загальновідомим є вислів німецького філософа та антрополога Людвіга Фейєрбаха: ​«Людина — це те, що вона їсть». Тепер його можна перефразувати на вислів: «Людина є те, що вона читає». Людина читає те, що їй подобається. Однак, якщо зараз люди стали уважнішими у виборі продуктів, то, на жаль, інформаційної дієти і гігієни ще не навчились. Сучасна людина є тим, що читає, що слухає, що дивиться.

В контексті цього стає більш зрозумілим для чого є потрібно читати Святе Письмо. Для того, щоб злучитися з Богом, з’єднатися з Ним, набути ментальність Христа, тобто навернутися, змінити власну ментальність. Святе Письмо – це Книга, у якій лунає Боже Слово, лунає і кличе до спілкування з Ним. Таким чином, Святе Письмо написане не стільки для того, щоб люди  дізналися про Бога, але щоб Його пізнали: «А вічне життя у тому, щоб вони спізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і Тобою посланого – Ісуса Христа» (Йо17,3); «… щоб увірували, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, – щоб мали життя в Його ім’я» (Йо 20,31). Ця Книга є запрошенням до розмови з Богом, у якій людина пізнає Творця, у якій Він стає для неї Кимось. Але в цій розмові людина також пізнає і себе, ким вона є, до чого покликана, задля чого живе.

За словами святого Августина, всі люди живуть, щоб бути щасливими, навіть якщо поступають так, щоб такими не бути. Мудрістю є знати, що таке щастя і як його досягти. І мудрість тут – мистецтво життя, вміння вчитись з нього і поступати правильно, розрізняючи добро та зло. Святе Письмо і є тією Божою Мудрістю, Його волею щодо людини. На жаль, кожна людина має здатність себе обманювати, сприймаючи бажане за дійсне, сама для себе встановлює, що є добро, а що зло, і так часто калічить свої життя та тих, хто біля неї. А Біблія відкриває Божу волю – батьківський завіт, яким Бог вказує на те, що добре, застерігає від того, що є зло.

Біблія народилася внаслідок співпраці між Богом та людиною у Дусі Святому, яку Церква називає богонатхненням Святого Письма, і церква вчить, що Святе Письмо потрібно читати у тому Дусі, в якому воно було написане. Тобто, у Святому Дусі.

Важливо пам’ятати також, що Святе Письмо – це боголюдська Книга, Боже Слово у слові людському. Бог у ньому промовляє через тих людей, які писали ці Книги, які були дітьми свого часу, свого народу, своєї культури. Отож щоб почути Бога, треба зрозуміти ту людину, через яку Він промовляє. Ніколи не можна нехтувати людським виміром Писання.

Як відомо, є дуже багато способі читання Святого Письма. Однак будь-який із них потребує впроваження, приготування. Тому читання Святого Письма потребує перш за все біблійної катехизи, яка дасть загальне розуміння Святого Письма, призначення його окремих книг, історичного контексту їх написання. Інколи читання Святого Письма потребує ще глибшого впровадження у віри. тому йому може передувати вивчення Катехизму. Однак завжди слід вивчати актуальний стан конкретної спільноти та його окремих членів.

Слід розділити особисте і спільнотне читання Святого Письма, або ділення почутим словом, яке, проте, неможливе без особистого пережиття – як можна ділитись тим, чого не маєш?

Так само дуже корисним буде читання Святого Письма разом з відомостями про нього. Можна сказати, що є дві крайнощі: перша крайність – читати Святе Письмо не поглиблюючи свої знання про нього; проте друга, більш небезпечна, – читати про Біблію не читаючи її.

Найбільш поширеним у сучасному душпастирюванні є читання Святого Письма у спільноті. Поширені близько двадцяти методів молитовного читання Біблії у спільноті, але всі методи мають спільні основні етапи, елементи. Такі спільноти зазвичай складаються з 8-10 чоловік, більша кількість непрактична з багатьох причин (збільшується необхідний час, губиться увага і дружня атмосфера тощо).

Проте і тут є певні небезпеки. Найперше, люди повинні бути приготовані, відкриті, шанувати інших. По- друге,  не треба і не можна заставляти когось  щось говорити, немовби щось витискати з себе. Не треба соромитись просто помовчати та слухати інших. Зрештою, таке читання є діленням, яким збагачуються всі члени спільноти.

Іншою крайністю таких груп молитовного читання є емоційне читання. Чим менше людина є воцерковленою і чим менше знає Святе Письмо, чим менше вона занурена в нього, тим більше з’являється побожних фантазій та чуттєвого, поверхневого розуміння. Тому такі групи завжди потребують духовного проводу (або бодай уваги духівника) та підготовленого аніматора, яким, зокрема, може бути і катехит.

Попри це, групи молитовного читання є надзвичайно потрібними, бо ділячись особи збагачуються і читають Біблію немов в багатьох перспективах, тож не раз буває так, що Бог промовляє до людини через досвід іншого. Саме так і твориться спільнота, бо ті, хто разом читають і моляться Писанням, не тільки стають дружнішими, але і знаходять своє місце в Церкві, а з прихожан та свого роду духовних «споживачів» стають здоровою клітиною і творцями спільноти. Але знову потрібно підкреслити: така група потребує доброго провідника, душпастиря і певної підготовки того, хто таке читання проводить.

Отож, Святе Письмо – це Слово Життя, Книга, через яку людина пізнає Бога, а Він стає її Пастирем. Це не Книга, яку можна просто перечитати, але Книга – подорож, яку слід читати кожного дня; читати, слухати, молитись Словом Божим, але в Церкві і з Церквою.  «Все Писання – натхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий» (2 Тим 3,15- 17).

Найбільш поширеними методами читання Cвятого Письма є:

  • Розважання (медитація), яке полягає у пошуку глибшого сенсу прочитаного слова, у пізнанні того, яке послання цей уривок несе спільноті Церкви та кожній людській істоті. Іноді досить зосередитися на одному слові, реченні й перебувати з ним, запам’ятовуючи форму і суть
  • Contemplatio (споглядання), або ж занурення всього себе у зміст Послання.
  • Oratio (молитва) – тобто подяка, величання і, нарешті, прохання про допомогу у виконанні конкретних кроків у житті одразу після читання
  • Lectio continua – просте читати Писання від палітурки до палітурки
  • Читання навмання – випадковий вибір тексту. В цьому методі є небезпека маніпулювання Словом Божим
  • Молитва словами Святого Письма
  • Тематичне читання – вибір текстів, які розкривають ту чи іншу тему, як, наприклад, про страждання, прощення, любов
  • Історично-критичний метод – потребує зацікавлення біблійним світом. Варто сягнути по коментарі або словники, що наближають реалії характерних термінів, яких зрозуміти культурний і географічні контекст, допоможе краще зрозуміти: хто, що, кому і чому говорить.
  • Риторичне тлумачення (екзеґеза), яке полягає у тому, щоб подивися на структуру Святого Письма і конкретного його фрагменту. Останні відкриття виявили, що для євреїв було надзвичайно важливо, як саме побудована структура тексту, як він звучав.
  • Призма Пасхи Ісуса Христа. Через хрещення (занурення у Смерть і Воскресіння) можна подивитися на кожний момент свого життя. Завдяки цьому Слово знову стане тілом. У тобі.

Зрозуміло, що вибір методу залежить від обставин життя та функціонування парафіяльної спільноти та рівня духовного життя членів групи. Важливим є те, щоб аніматори подібних груп самі читали Святе Письмо, любили Його, мали особистий досвід Бога, і були приготовлені для ведення таких груп.

 

Доповідь виголошена під час Всецерковної катехитичної конференції “Ми – люди Євхаристії”, Львів, 6 липня 2024 р.