Коментар Євангелія і апостола
Ді. 1, 1-8; Йо. 1, 1-17
Споконвічне Слово, яке з Богом було споконвіку і саме було – Бог, яким постало все, у якому було життя, прийшло у цей світ, який Ним виник, щоб просвітити кожну людину. «Справжнє то було Світло», Бог-Світло, який зволив уподібнитися подобою до тих, які чекали Світла. «І світ не впізнав Його», бо не розумів, огорнений темрявою, що Світло незрівнянно перевищує красою і силою темряву. І світ забажав скрити скрите Світло, умертвивши Його. І вчинив так, але не розумів світ, огорнений темрявою, що Світло неможливо огорнути тьмою, бо тьма Його не може пойняти. І не пойняла.
Світло, покладене у гробі, просвітило гроби і всіх лежачих в них. Світло, скрите під землею, просвітило глибини землі. Світло, зневажене, обмовлене і відкинене, не втратило ні на мить свого сяйва, але зруйнувало темряву. Світ земний, думаючи, що умертвив послане до нього Світло, радів, що може далі спати невіданням у темряві. Світ підземний, доволі наситившись темрявою, радів, що Світло зійшло аж до його непроглядних глибин. Світ земний не повірив, що Світло – Бог. Світ підземний не міг начудуватись, як Світло-Бог вмить руйнує віковічну його в’язницю. Світ земний віддав Світло на смерть, світ підземний визволився від смерті. Але не лише ті, що в гробах, впізнали Світло, але й ті зі світу земного, які «прийняли Його», а тим, які прийняли Світло у світі, те Світло «дало право дітьми Божими стати, які в ім’я Його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися».
Неможливо дивитись на земне світло – сонце. Що ж сказати про Небесне? А ми, з землі утворені, «славу Його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого». Світло прийшло у світ, і життя Його «було світлом людей, що темрява його не може пойняти». Це Світло, живе «після своєї муки», кличе нас сьогодні бути Його «свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі». Бути свідками Світла, а не радіти темрявою, просвічуватись Ним, а не скривати Його під землею, вірити в Нього, а не вірити, що Його можна умертвити. Христос – наше споконвічне Світло – кличе нас просвітитися Його воскресенням, Його славою і красою, кличе нас укріпитися Його силою, радіти Його радістю, веселитися Його Пасхою.
Веселімося і радіймо, укріпляймося і просвічуймося воскресенням Христовим, бо Він воістину воскрес! Як темряві ніколи не пойняти Світло, так нехай і нас ніколи неможливо буде відлучити від Христа, справжнього Світла, що прийшло у світ!
Нехай Христос Господь, що Пасхою предивною вивів нас із брам смерті у життя і з тенет тління у спасення, огорне усіх нас неприступним світлом своєї слави та незбагненною радістю Воскресення.
Марія Ярема. Причаститися Слова
